Чернігівських міліціонерів на Сході не зламали ні російські "Гради", ні міномети. ФОТО

05.09.2014   12:46 — Агенцiя

В зоні АТО бійці зведеного загону міліції Чернігівщини пліч-о-пліч з військовими 11 батальйону територіальної оборони «Київська Русь» показали ворогам свій незламний козацький дух.

Ми поспілкувалися з командиром зведеного загону міліції Чернігівщини В’ячеславом Скоряком, який разом із бійцями після місяця перебування на Сході днями повернувся додому.

Смаглявий від пекучого південного сонця офіцер простими буденними словами розповідає про такі речі, які нам спочатку навіть важко було уявити. Свою оповідь В’ячеслав доповнює відзнятими фото.

Ось, наприклад, елемент нехитрого воєнного побуту — польове ліжко, яке являє собою каремат, під голову каску і броник та автомат. Отак просто неба часто і спали міліціонери та військові, добре, що вночі було тепло.

Коли терористи обстрілювали українські позиції з мінометів, хлопці укривалися в окопах, а от коли почали працювати ворожі «Гради», довелося ночувати в оглядових ямах в гаражі.

Під час одного з таких обстрілів був знищений штаб 11 батальйону разом із військовою технікою та боєприпасами. Придивіться, під ногами валяються наші міни з розбитого транспорту.

Але головне, що вцілів особовий склад, ось змучені обстрілом бійці вповалку сплять на асфальті, без снів.

Але на війні, як на війні, часто снаряди поводять себе зовсім проти законів фізики. Наприклад, автомобіль, який перевозив пально-мастильні матеріали, незважаючи на вибухи, залишився цілий, тільки втратив скло. А реактивний снаряд від «Граду» лише продірявив колесо КрАЗу, завантаженого боєприпасами, і не вибухнув…

Та незважаючи на обстріли, бійці не зламалися, більше того, «давали прикурити» терористам. Соціальний зріз бійців, які боронять Схід Україні, дуже неоднорідний – від простих робітників до топ менеджерів і мільйонерів. І воюють вони як одна дружня сім’я, більше того, там багато уродженців Донбасу, які служать живим запереченням антиукраїнської пропаганди, що, мовляв, населення масово підтримує терористів.

Натомість правоохоронці та військові збирають докази участі у цій війні російських військовослужбовців та найманців з російськими паспортами. Наприклад, 11 батальйон територіальної оборони «Київська Русь» знищив ворожу колонну. Тікаючи, терористи кидали амуніцію, зброю і боєприпаси, тільки б утекти. Придивіться – це польовий кітель армії РФ, на рукаві є шеврон «Россия вооруженные силы».

А не так давно бійці 11 батальйону територіальної оборони «Київська Русь» та зведеного загону міліції Чернігівської області в результаті вогневого контакту розстріляли автобус з терористами — шестеро бойовиків були знищені, ще троє взяті в полон та передані військовій розвідці.

Згідно з виявленими в автобусі документами та речами вісім з дев'яти чоловіків - громадяни РФ з Москви та Санкт-Петербурга, дев'ятий - житель Луганська.

Терористи в інтерв’ю російським каналам часто повторюють, що приїхали «…захищати Україну від фашизму…» Цікаво, а чому ж у них самих був вилучений ніж з нацистською символікою?

Українські силовики на звільнених територіях здобули собі заслужену повагу завдяки гуманному ставленню до місцевого населення. Наші хлопці, наприклад, допомагають відновлювати інфраструктуру – лагодять розірвані вибухами дроти і повертають в населені пункти електроенергію, часто діляться з місцевими жителями харчами (віддають свою згущенку дітям), розміновують місцевість, щоб селяни змогли вийти в поле, а батьки не боялися за дітей, які можуть зачепити розтяжку чи принести додому гранату.

Після звільнення одного з населених пунктів до керівництва з іконами в руках прийшли селяни. Попросили вийти з села і зайняти позиції за межами населеного пункту, «…бо терористи стрілятимуть «Градами» і по вас, і по нас, ЇМ ЖЕ ВСЕ ОДНО…»

Міліціонери зведеного загону і командування з розумінням поставилися до рішення громади і почали рити окопи на околицях. Так, це важко, це незручно, бо це не земля, а камінь, але нам НЕ ВСЕ ОДНО, що буде з цивільним населенням, бо це НАША ЗЕМЛЯ!

Завершуючи нашу зустріч, командир зведеного загону УМВС України в Чернігівській області В’ячеслав Скоряк сказав, що мріє аби діти на Сході України, як і до війни, знову гралися у пісочницях, а не прислухалися до артилерійських залпів, щоб якнайшвидше пірнути в підвал. Миру Вашому дому.