Андрій Урсакі не бачився з сестрою Катериною понад 20 років
Українська Дягова і молдавське Пересечино поріднилися дякуючи багатодітній родині Урсакі.
Марія
– Родом я з Кишинівської області, – розказує жінка. – У Аргейському районі є красиве і сонячне село Пересечино. Ледь не всі дівчата мого покоління прагнули влаштувати своє життя у місті. Щоб була квартира зі зручностями, погодинна робота, а ще театри, концерти…
І поїхала вона в Іваново, що в Московській області, вивчитися на ткалю. Після занять бігала з подружками і на концерти, і в кіно, і на танці. Зустрілася якось з Валерієм Полосьмаком – солдатом-красенем, який в Іваново проходив строкову службу. Полонив він дівоче серце, про рідну йому Дягову стільки Марії понарозказував, що вона змогла пройнятися теплотою до села, в якому народився і зріс її коханий.
– У 1975 році ми одружилися, – каже Марія Сергіївна, – весілля гуляли у Молдові два дні. Тоді я поїхала довчатися, а Валерій – додому, бо він уже демобілізувався. Коли отримала фах ткалі, чоловік привіз мене у Дягову.
Професійній ткалі у селі роботи не було, а працювати треба – дім свій звести, а не жити у свекровому, дітей ростити. І пішла Марія Полосьмак на ферму корів доїти.
– Не вміла спочатку, – зізнається, – молоко у рукави бігло. Але не святі горшки ліплять, я згодом у передовиках була. Трьох діток нам з Валерієм Бог послав – двох доньок і сина. Вони наша надія і гордість. Одна донька – окуліст, інша – економіст, обидві працюють і живуть у Чернігові, а син – у Мені. Маємо трьох онучат.
Андрій
Через два роки по тому, як Марія стала жити в Дягові, її надумав провідати брат Андрій.
– Був я на той час холостяком, – каже чоловік, – хотілося світу побачити, от і поїхав в Україну. Дягова мені одразу сподобалася – мальовнича природа, доброзичливі люди, від райцентру недалеко. Походив по селу, роздивився все. До Марії на ферму заглянув, допоміг біля корів поратися.
На тій фермі придивився собі дівчину Валю – працьовиту, красиву. Познайомилися, а згодом і весілля згуляли. Так Андрій Урсакі став дягівчанином. У цій сім’ї, як у справжніх господарів, усе є – добротний дім, велике господарство, город.
Працював, доки здоровилося, біля телят на фермі. А нині має групу інвалідності, то гроші на прожиток разом з дружиною заробляють вдома – вирощують свиней, продають молоко, картоплю.
У Молдові не був з 1977-го. Не бачився ні з рідними братами і сестрами, ні з родичами.
– І здоров’я нема, і грошей таких, щоб закордонний паспорт оформити, – каже Андрій Сергійович. – Марія ось по сусідству живе, вона часто на Батьківщину їздить. Ото перевідається, з усіма побачиться, мені розкаже. Я журюся сам собі, іноді і плачу, що провести в останній путь батьків не зміг, вони у 90-их роках відійшли у Вічність. Що ж, так склалося життя, у кожного з нас своя дорога, яку обираємо самі. Я ж сам Валю собі вибрав і село оце, а хіба думалося тоді, що не стане Радянського Союзу і всі перетворимося на іноземців для країни, де народилися?
Катерина
Їй зараз 72. Старший за неї у сім’ї брат, якому вже 76. А взагалі у батька-матері Урсакі було семеро дітей. Двоє з них уже не топчуть ряст на цій землі.
– Я дуже хотіла Україну побачити, та все не вдавалося – то діти, то робота, то безгрошів’я, – каже Катерина Сергіївна. – А це так серце потягло до Марії та Андрія, що не сила було вдома всидіти. Син зробив мені необхідні документи, згодився поїхати зі мною.
Катерина теж має роботящі руки, як і вся її родина. Працювала все життя на виноградниках, у саду.
– Не повірите, але я вперше в житті їхала потягом, – зізнається жінка. – Коли сідала до вагону, лячно було, та син заспокоював. І правда, їхала, неначе в хаті – і стіл є, і вікно, і поспати є де.
Катерина Сергіївна не розмовляє ні українською, ні російською. Тому за перекладача у розмові з найближчою газетою була Марія.
– Сподобалися мені і Дягова, і Україна, – каже бабуся. – От тільки далеко – цілу добу їхали. Різниця між нашими людьми, звісно, є. Наприклад, ми вживаємо переважно овочі, фрукти, дуже рідко – м’ясо. Сала взагалі не їмо. А тут без м’яса нічого не вариться і не печеться – ні картопля, ні супи з борщами. Ще у нашій Молдові мало п’ють вина, хоча маємо його цілі бочки. Тут же п’ють горілку майже як воду – скільки я п’яних бачила в селі, навіть молодих. Це для мене незвично. У нас і весілля відбуваються весело, не зважаючи на те, що гість тільки пригублює вино. Грає духовий оркестр і всі без винятку танцюють – і старі, як оце я, і молоді, і діти.
– У нас тут по-іншому, – додає Марія Сергіївна, – без чарки ніхто не співатиме і не танцюватиме. Та не гудьмо колодязя, з якого воду п’ємо. У кожного народу свої звичаї, обряди.
http://nslovo.com/blog/andrij-ursaki-ne-bachyvsya-z-sestroyu-katerynoyu-ponad-20-rokiv
Останні новини Чернігівщини
Небайдужість громадян допомогла виявити нетверезого водія 17:07
Учора, близько 18-ї години, на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що автодорогою М-01 (Київ — Чернігів — Нові Яриловичі), поблизу села Новики, рухається автомобіль Skoda Octavia, водій якого, ймовірно, перебуває у стані сп’яніння.
Понад мільйон гривень компенсувала служба зайнятості роботодавцям області за облаштування інклюзивних робочих місць 16:44
Цьогоріч в межах компенсаційної програми роботодавці Чернігівщини облаштували 18 робочих місць для людей з інвалідністю. Їм виплачено 1,2 млн грн компенсацій.
Комплексна реабілітація: пацієнти ЧМЛ №4 поєднали фізичне відновлення з патріотичним флешмобом 16:13
Українське слово має потужну терапевтичну силу, здатну об’єднувати серця та повертати жагу до життя. Цього року до наймасштабнішого мовного флешмобу – Радіодиктанту національної єдності – долучилася медична спільнота області та пацієнти медичних закладів. Так, у КНП «Чернігівська міська лікарня №4» ЧМР пацієнти, які проходять складне лікування та реабілітацію після важких хвороб і травм, на годину відклали медичні процедури, щоб взяти до рук ручки та папір.
Чернігівська обласна лікарня отримала гуманітарну допомогу від МБФ «АІСМ Україна» 15:41
Матеріально-технічна база КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР поповнилася черговою партією життєво необхідної гуманітарної допомоги від Міжнародного благодійного фонду «АІСМ Україна».
Яку допомогу можуть отримати чернігівці, чиє житло постраждало внаслідок атак рф 15:29
Російська федерація продовжує атакувати Чернігів, зокрема завдаючи ударів по житловій інфраструктурі міста. Внаслідок обстрілів пошкоджуються та руйнуються житлові будинки й квартири містян.