Емоційне обслуговування: оголошуємо війну звичці догоджати іншим

22.11.2020   14:28 — Агенцiя

Що там казати, ранок з кави починається не у всіх. Тобто, і кава зварена, і ви тільки збираєтеся зробити такий бажаний ковток, і раптом хтось з домашніх терміново теж потребує каву до ліжка, або зарядку для телефону, або згадує про невиконане вчорашнє домашнє завдання.

Все, ковток кави наспіх, як і решта, уперед – кличе обов’язок. А якщо ранок починається з месенджу, або з дзвінка з роботи, що ще драйвовіше, вважайте, день емоційного обслуговування розпочався.

Задовольнити усіх вдома, на роботі показати результат, вислухати проблеми колег, і водночас добре попрацювати, аби дійсно виконати власні завдання, отримати «лайк» від керівництва. Паралельно думаючи, як задовольнити маму, вчительку дитини, подругу або друга, в яких зараз проблеми. Обідня перерва? Ні, не чули про таке… Власні потреби вже на дальній локації. Не можемо відмовити: родина, близькі люди, друзі, колеги. Знаємо, всі мають руки, ноги, мізки аби виконати самостійну роботу, але ж звертаються до вас. Якщо ситуація знайома, потрібно оголошувати війну емоційному обслуговуванню.

Що ж взагалі таке, емоційне обслуговування?

Психологи вважають емоційним обслуговуванням будь-які дії, які людина виконує всупереч своїй волі, аби догодити комусь іншому. За таких умов не враховуються власні бажання та інтереси, на першому місці стоїть лише готовність догодити, бути корисним та зручним.

Все починається в дитинстві

У кожного є спогади з дитинства, коли добровільно-примусово доводилось робити те, чого зовсім не хотілось. Наприклад, батьки примушували заспівати пісеньку або розповісти віршик перед сторонніми, бути чемним з однокласником (тому що він «хороший хлопчик», хоч неповага до вас з його боку була очевидною). І це не просто вихованість та ввічливість, це елементарний вияв емоційного обслуговування. Хто мав твердіший характер, бунтував, через покарання все ж таки виборював собі свободу від небажаного навантаження. А хто мав більш м’яку вдачу, або боявся бути неввічливим, поганим та покараним, так і у дорослому житті змушений насамперед годити всім і вся.

Система накопичення

Людська природа своєрідна, завжди всього хочеться більше. Зробивши один раз послугу, добро, вислухавши або просто приділивши увагу певним людям, ми вже не помічаємо, як обертаємось на вічного «емоційного офіціанта».

Іван, 34 роки: «З Сергієм познайомились на моїй новій роботі, зразу ж потоваришували. Я і не збагнув, як повсякденні невеличкі прохання, на кшталт «замов піцу», «зв’яжися, будь ласка, з моїм клієнтом», «допоможи з машиною ввечері» стали моїм священним обов’язком, не кажучи вже про вислуховування його постійних ідей. Я і не пам’ятаю, щоб Сергій цікавився моїми справами. Дружба виливається у мій згаяний особистий час. Відмовити не зручно, але точно скоро стану його уникати».

Олена, 37 років: «Кожний мій робочий день починається з обов’язків – перед колегами та перед клієнтами. Я розумію, що колега могла б і сама роздрукувати свій медіа план та зробити собі чай, і начальник міг би по кілька раз не запитувати одне й те саме. Тримаючись за цю роботу, викладаюсь емоційно, прагну бути «на висоті», все ж таки я частина колективу, на мене покладаються, я маю відповідати своїй посаді».

Знешкодити та уникнути

Стосунки, у яких панує атмосфера емоційного обслуговування, точно не вартують вашого згаяного часу та енергії. Емоційне обслуговування найчастіше переходить в емоційне вигорання, погане самопочуття, зниження самооцінки та навіть депресію. Треба оптимізуватись і зробити кілька не важких кроків, аби виправити ситуацію:

По-перше, почніть емоційно обслуговувати себе коханого. Зі смаком, зі складеним списком побажань та планів. Від улюбленої їжі, до часу проведеного з бажаними людьми та подорожей.

Бережіть власний час, простір та енергію. Токсичні люди, седфішери, маніпулятори забирають у нас дуже багатий енергетичний ресурс. Обирайте для спілкування тільки тих, хто несе вам приємні емоції.

Уявіть іншого («прохача») на власному місці. Запитайте себе: чи зробить ця людина те саме для мене? Якщо ні, то уявіть що ви – менеджер, а він вічно невдоволений клієнт, від якого мізерний прибуток. Дуже скоро ви з ним розпрощаєтесь.

Навчіться відхиляти прохання колег та рідних, заради власного душевного спокою. Робіть це дуже спокійно, ретельно аналізуючи ситуацію. Завжди можна знайти вихід, шляхом організації власного часу, зберігаючи його: не бійтесь перекладати зі своїх плечей на спеціальних представників різні послуги, які полегшать вам життя: замовлення їжі, клінінг, ремонтування кранів та техніки.

Будьте відвертими з рідними. Не приховуйте свої емоції. Прямо кажіть про те, що вам робити не хочеться, немає часу, або немає бажання.

Бережіть психологічне здоров’я. Так, зараз дуже важкий час, за даними опитування, найчастіше відчуванні емоції впродовж останніх місяців – страх, розгубленість та сум. Не дозволяйте собі піддаватись зневірі, частіше користуйтесь критичним мисленням, будьте впевненими у собі.

Не робіть нічого заради схвалення. Це невдячні вкладення. Інтереси інших людей, які йдуть всупереч вашому комфорту – другорядні.

джерело