30 вересня - день пам'яті Cвятих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії

30.09.2018   10:08 — Агенцiя

30 вересня - день пам'яті Cвятих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії 30 вересня церква вшановує пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, які постраждали за християнську віру.

У 137 році за наказом імператора Адріана Вірі, Надії та Любові відтяли голови, а їх матір Софію прирекли на душевні муки.

Народилися святі мучениці в Італії. Їх мати Софія була вірною християнкою і в такому ж дусі виховувала своїх дочок. Не випадково Софія назвала їх іменами найбільших християнських чеснот. Адже мріяла, щоб вони примножували віру, надію та любов у світі.

Святій Софії вдалося виховати дітей у християнському дусі і тому їх родина не приховувала своєї віри в Ісуса Христа. Про це дізнався намісник імператора Антіох, який передав цю звістку Адріану і звелів привести їх до Риму. Прекрасно усвідомлюючи те, чому їх ведуть до імператора, святі мучениці ревно молилися і благали Господа, щоб Він допоміг їм пережити майбутні муки.

Віра, Надія, Любов та їх матір Софія стали перед імператором… Спокійно та безбоязно вони очікували присуду Адріана. Люди дивувалися їх витримці та сміливості, вони ж ні на мить не збиралися зректися своїх переконань та сповідувати віру в Христа.

Здивований сміливістю юних християн, імператор підіслав до них одну язичницю, якій наказав переконати їх відректися від віри. Однак їй не вдалося цього зробити, адже сестри-християнки не бажали зректися своєї віри та поклонятися іншим богам.

Після цього їх знову привели до імператора Адріана, який призивав сестер по одній до себе і наказував принести жертву богині Артеміді. Але юні, проте дуже сміливі дівчата відмовили імператору. Віра, Надія та Любов розуміли, що єдиним Богом є Отець Небесний і саме віра в Нього допоможе подолати будь-які негаразди і страждання.

Імператор страшенно розгнівався і віддав наказ катувати дівчаток, Софію ж не займали, розуміючи, що ще більші муки для неї – дивитися на страждання рідних дітей. Катування розпочали з 12-річної Віри… Дівчинку нещадно били, відриваючи частини від її тіла. Потім поклали її на розпечені залізні грати, але Віра була під охороною Божою, вогонь не заподіяв ніякої шкоди тілу святої мучениці. Збожеволілий від жорстокості Адріан не розуміють чудом Божим і велів кинути дівчинку в казан з киплячою смолою. Але з волі Господньої казан охолодився, тоді її присудили до усічення мечем. Молодші сестри Надія і Любов, яким було 10 та 9 років, теж терпіли подібні муки… Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відрубали мечем голову.

Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки з закатованими дітьми. Імператор дозволив жінці взяти тіла дочок, Софія поклала їхні останки в ковчег і відвезла з почестями на колісниці за місто і поховала на високому місті. Три дні Софія не відходячи сиділа біля могили дочок і, нарешті, віддала там свою душу Господу. Віруючі поховали її тіло на тому ж місці.

Свята Софія та її дочки Віра, Надія та Любов, зазнавши за Христа великих душевних мук, зараховані Церквою до лику святих. Вони показали, що для людей, які є у благодаті Святого Духа, недолік тілесних сил аніскільки не є перешкодою до прояву сил духу і мужності. Їх святими молитвами Господь нехай зміцнить і нас в християнській вірі і в доброчесного життя.