День захисника України став особливим для Чернігівщини. ВІДЕО

15.10.2016   10:16 — Агенцiя

Ще три роки тому вони вклонялись ветеранам Другої світової. Тепер сивочолі дідусі у медалях з повагою схиляють голови перед хлопцями, які годяться їм в онуки, а то й правнуки — перед АТОвцями. Нове свято — День захисника України — об’єднало декілька поколінь захисників. Які беруть до рук зброю для того, щоб інші могли взяти до рук квіти.

Юрій Літковець, учасник АТО: «Бачити ворога своїми очима — це не те, що можна передати на шкільних заняттях, у книгах чи кіно — як виглядає смерть, втрата бойових товаришів знають ті, хто зараз присутні».

Ветерани Другої світової, Афганістану, МВС і Збройних Сил України — у дні однієї війни зібрались герої усіх інших. Їх об’єднало звання «Захисник України».

Анатолій Москаленко, голова обласної організації ветеранів України: «Від імені «старої гвардії» захисників засвідчую вам повагу і шану».

Тим, хто сьогодні на «передньому краї», представники «старої гвардії»  готові допомагати військовим досвідом. Серед них і полковник у відставці Микола Литвиненко.

Микола Литвиненко, ветеран військової служби: «В свое время был праздник той армии, в которой нам довелось тогда служить. Теперь есть новый праздник».

Два роки тому захисники України отримали своє власне свято — відтоді, як слово «захисник» перестало бути для українців абстрактним поняттям.  Якими емоціями наповнене це свято, сказати важко — не тільки звичайним людям, а й самим військовим і рідним тих солдат, для яких слово «захисник» обійшлось у найвищу ціну.

Валентина, мешканка Чернігова: «Це свято не може не стосуватись кожного. Сумне за загиблих хлопців і те, що відбувається в Україні. І оптимізм — що змогли згуртуватися і стільки у нас прекрасних хлопців, патріотів».

Юрій, позивний КЛИК: «Добре, що зробили наше свято — не союзне, яке було, а своє. З одного боку — радість, бо це наше свято, а сумно, бо така складна ситуація в державі».

Валентина Найдьон, мама загиблого учасника АТО: «Це наші сльози, і біль, і гордість. Я дивлюсь на солдатів — і прошу, збережи їх господи. Дай радість мамам не знати, як це — хоронити своїх дітей».

Молебень, квіти до пам’ятника Борцям за волю та незалежність, до меморіалу у сквері Попудренка, до стел героям Майдану та АТО — хтось приніс ці квіти незнайомим солдатам, хтось — своїм синам і чоловікам. Осиротілі мами і вдови кричать «слава» солдатам, які святковим строєм пройшли по Красній площі Чернігова. Діти з усіх боків обліпили гаубиці і «Тунгуски», які вивезли у центр міста на виставку військової техніки. Люди куштують солдатську кашу, якою усіх пригощають безкоштовно. Зараз для України День захисника — це сум’яття абсолютно різних почуттів. Але є серед них все ж головне — повага до людей у формі.

Військовим у їх професійне свято якихось особливих подарунків не дарували. Представники влади кажуть — це не той випадок, коли можна привітати один раз на рік.

Валерій Куліч, голова облдержадміністрації: «Багато діє програм — головне, їх виконувати».

Владислав Атрошенко, Чернігівський міський голова: «Як зазвичай дарувати конверти — це 1 справа, це важливо, але набагато важливіше для ветеранів не конверт як відзнака на свято, а розбудова потужної країни з достойним майбутнім».

Родичі загиблих на Сході воїнів кажуть — не відмовились би від єдиного подарунка. Пам’ятника.

Раїса Шанська, мама загиблого учасника АТО: «Є області, в яких збудували пам‘ятники за кошти бюджету міста чи області. В Козельці самі ветерани встановили пам’ятник воїнам АТО. Знаєте, якось аж страшно робиться. Невже це потрібно тільки тим, хто прийшов з війни і тим, у кого там загинули сини? Це питання не тільки до влади, а й до всіх людей».

Микола Шанський, голова ГО «Єдина родина Чернігівщини»: «У нас є зовсім малозабезпечені родини, які не можуть самі надгробок встановити. 26 мам в Чернігівській області, які залишились зовсім одні — був один син, і нема».

Чоловіки беруть до рук зброю, щоб жінки могли взяти до рук квіти. Так кажуть самі військові. І, кажуть, робитимуть це завжди, коли буде потрібно.

Юрій Літковець: «Чернігівська область розташована так, що ворог дуже близько — і я хочу запевнити всіх, що армія вже спроможна дати відсіч і втримати посмішки дітей».