До 1 Квітня або Невдалий жарт
Я завжди любив 1 Квітня пожартувати зі своїми знайомими й близькими. Але минулорічний День сміху надовго відбив у мене це бажання…
Того ранку моя дружина Настя пішла на роботу, а я залишився вдома – хворів на ангіну. Лежу собі на дивані та й думаю: “Як би дружину розіграти?” Пам’ятаю, позаторік Настя терміново послала мене з роботи додому – вимкнути праску. Прибігаю, захекався страшно, а праска вимкнена, і біля неї лежить цукерка із запискою: “Зайчику, з 1 Квітня тебе! Не ображайся – з’їж цукерку”… Тепер нехай Настя побігає за цукеркою, вирішив я. Тільки привід треба вигадати більш серйозний.
Домовляюся з сусідом, і він дзвонить моїй Насті: “Бачив, як щойно до вас у квартиру зайшла дівчина явно легкої поведінки. Ти б розібралася, сусідко!”
А я тим часом дістаю з комірчини жінчин одяг і розкидаю його, як у фільмах. Біля порогу кладу чобітки, у передпокої – блузку, біля дверей у спальню – білизну й панчохи. Сам заходжу в спальню, закриваюся там, вмикаю тиху музику, роздягаюся й у ліжку чекаю дружину.
Хвилин через п’ять чую, як відкриваються вхідні двері. “Як швидко прибігла, – дивуюся я. – Може, підвіз хто?” Але міркувати мені ніколи, я зайнятий іншим: охаю, ойкаю й кілька разів голосно викрикую ім’я Таня… Потім відкриваю двері й зайчиком вистрибую в передпокій із цукеркою у руці – готовий весело прокричати: “Із Днем сміху, Настю, з’їж цукерочку!”
Але від побаченого ціпенію й знаходжу сили тільки тихо вимовити: “Софіє Микитівно, ви?”
На порозі стояла моя теща. Вона спеціально приїхала з села й привезла хворому зятю домашні продукти. Я так розгубився, що не знав, як усе пояснити. Хоча навряд чи вона стала б мене слухати: у них у роду прийнято спочатку лаяти, а потім розбиратися… От і Софія Микитівна з криком і перекошеним від злості обличчям підлетіла до мене, жбурнула на підлогу пакет із домашніми яйцями й, не давши вимовити й слова, вибігла, грюкнувши дверима.
Я присів на пуфик переварити все, але не встиг – у квартиру влетіла розлючена Настя (вона щойно зустрілася зі своєю мамою).
– Ось, виходить, як ти хворієш! – і вліпила мені ляпас.
Я мовчав, виправдовуватися було марно. Оббігши всю квартиру й нікого не знайшовши, розгнівана Настя повернулася в передпокій і раптом помітила розкиданий одяг і величезну “яєчню” на підлозі.
– А чому на підлозі валяються мої старі чобітки й білизна? – запитала вона.
– З 1 Квітня! – випалив я, побоюючись, як би дружина знову не почала кричати.
– То це був жарт?! – нарешті зрозуміла Настя і з явним полегшенням розреготалася.
Потім грайливо присіла мені на коліна, поцілувала мою червону від удару щоку й запропонувала з’їсти приготовану для неї цукерку разом…
Останні новини Чернігівщини
Поліція документує наслідки ударів росіян на Чернігівщині 13:07
Упродовж доби ворог продовжував атакувати Чернігівську область. Інформації про постраждалих не надходило.
Ворог атакував відновлений Михайло-Коцюбинський ліцей: заступниця голови ОДА оглянула масштаби руйнувань 12:45
12 червня вночі атаки ворога зазнало селище Михайло-Коцюбинське – там чули 4 вибухи. Внаслідок удару російської армії суттєві пошкодження отримала нещодавно відновлена будівля місцевого ліцею.
Навіть краплинка крові рятує життя: в обласній дитячій лікарні відзначили донорів Чернігівщини 11:41
Всесвітній день донора крові відзначається щорічно 14 червня. Сьогодні, напередодні свята, в Чернігівській обласній дитячій лікарні дякували тим, хто свідомо та самовіддано ділиться своєю кров'ю задля порятунку інших.
Довічне позбавлення волі: у Чернігові суд виніс вирок обвинуваченому у вбивстві двох інструкторів у навчальному центрі 11:06
Чернігівський районний суд визнав винним курсанта у вчиненні умисного вбивства двох інструкторів-військовослужбовців та пораненні ще одного, призначивши йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
У День Сил безпілотних систем Президент відзначив досвід України у застосуванні технологій та закликав пам'ятати, якою ціною він здобувається 10:29
У День Сил безпілотних систем ЗСУ Президент України вручив орден «Золота Зірка» рідним загиблого Героя України, молодшого лейтенанта Андрія Михна – уродженця Чернігівщини, який служив у складі 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем «Птахи Мадяра».
© 2005-2026