До 1 Квітня або Невдалий жарт
Я завжди любив 1 Квітня пожартувати зі своїми знайомими й близькими. Але минулорічний День сміху надовго відбив у мене це бажання…
Того ранку моя дружина Настя пішла на роботу, а я залишився вдома – хворів на ангіну. Лежу собі на дивані та й думаю: “Як би дружину розіграти?” Пам’ятаю, позаторік Настя терміново послала мене з роботи додому – вимкнути праску. Прибігаю, захекався страшно, а праска вимкнена, і біля неї лежить цукерка із запискою: “Зайчику, з 1 Квітня тебе! Не ображайся – з’їж цукерку”… Тепер нехай Настя побігає за цукеркою, вирішив я. Тільки привід треба вигадати більш серйозний.
Домовляюся з сусідом, і він дзвонить моїй Насті: “Бачив, як щойно до вас у квартиру зайшла дівчина явно легкої поведінки. Ти б розібралася, сусідко!”
А я тим часом дістаю з комірчини жінчин одяг і розкидаю його, як у фільмах. Біля порогу кладу чобітки, у передпокої – блузку, біля дверей у спальню – білизну й панчохи. Сам заходжу в спальню, закриваюся там, вмикаю тиху музику, роздягаюся й у ліжку чекаю дружину.
Хвилин через п’ять чую, як відкриваються вхідні двері. “Як швидко прибігла, – дивуюся я. – Може, підвіз хто?” Але міркувати мені ніколи, я зайнятий іншим: охаю, ойкаю й кілька разів голосно викрикую ім’я Таня… Потім відкриваю двері й зайчиком вистрибую в передпокій із цукеркою у руці – готовий весело прокричати: “Із Днем сміху, Настю, з’їж цукерочку!”
Але від побаченого ціпенію й знаходжу сили тільки тихо вимовити: “Софіє Микитівно, ви?”
На порозі стояла моя теща. Вона спеціально приїхала з села й привезла хворому зятю домашні продукти. Я так розгубився, що не знав, як усе пояснити. Хоча навряд чи вона стала б мене слухати: у них у роду прийнято спочатку лаяти, а потім розбиратися… От і Софія Микитівна з криком і перекошеним від злості обличчям підлетіла до мене, жбурнула на підлогу пакет із домашніми яйцями й, не давши вимовити й слова, вибігла, грюкнувши дверима.
Я присів на пуфик переварити все, але не встиг – у квартиру влетіла розлючена Настя (вона щойно зустрілася зі своєю мамою).
– Ось, виходить, як ти хворієш! – і вліпила мені ляпас.
Я мовчав, виправдовуватися було марно. Оббігши всю квартиру й нікого не знайшовши, розгнівана Настя повернулася в передпокій і раптом помітила розкиданий одяг і величезну “яєчню” на підлозі.
– А чому на підлозі валяються мої старі чобітки й білизна? – запитала вона.
– З 1 Квітня! – випалив я, побоюючись, як би дружина знову не почала кричати.
– То це був жарт?! – нарешті зрозуміла Настя і з явним полегшенням розреготалася.
Потім грайливо присіла мені на коліна, поцілувала мою червону від удару щоку й запропонувала з’їсти приготовану для неї цукерку разом…
Останні новини Чернігівщини
Посол Франції оглянув обласний центр ветеранів війни, в якому зробили ремонт за підтримки ACTED 14:11
Днями в межах робочого візиту Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Гаель Весьєр разом із заступником голови ОДА Іваном Ващенком відвідали Чернігівський обласний центр ветеранів війни.
10 медалей у скарбничці Чернігівщини: підсумки Всеукраїнського турніру з боксу 13:40
З 07 до 14 червня у місті Корсунь-Шевченківський відбувся Всеукраїнський турнір з боксу серед юнаків та дівчат, який зібрав понад 250 найсильніших спортсменів з різних регіонів України.
Начальник поліції Чернігівщини Володимир Тимошко відзначив за професіоналізм і самовіддану службу бійців спецпідрозділу КОРД 13:12
20 червня, 10-ту річницю створення підрозділу відзначають бійці Корпусу оперативно-раптової дії Національної поліції України. Володимир Тимошко привітав спецпризначенців та вручив їм заохочувальні відзнаки та подяки
Поліція Чернігівщини упродовж доби повернула батькам трьох зниклих дітей 12:41
19 червня до поліції надійшли повідомлення про зникнення трьох дітей: 4-річної дівчинки і 14-річного хлопця з Чернігова та 12-річної дівчинки з Борзни. На щастя, з дітьми все гаразд, їх оперативно розшукали.
© 2005-2026