Середньовічні пороми і реліктова природа: над зачарованою Десною розкинулась українська "Швейцарія"

21.06.2014   19:18 — Агенцiя

На півночі України, між Чернігівською та Сумською областями, розташувався унікальний куточок полісько-сіверської природи — Мезинська Швейцарія. Завдяки своїй неповторній красі та історичній цінності на її території утворено Мезинський національний природний парк (НПП).

В якихось 300 км від Києва або 150 км від Чернігова на площі понад 31 тис. га розлігся край зачарованої Десни з гористими берегами, зеленими луками, чистими озерами та змішаними пралісами.

Осередком НПП є кілька сіверських сел: Мезин, Радичів, Свердловка, Вишеньки, Черешеньки... Місцеве населення привітне й охоче знайомить подорожніх із тутешніми прикрасами. Активно розвиваються тут зелений туризм і рекреаційні послуги — для мандрівників відкриті будиночки туристів. За добу з постояльця беруть 50 грн.

"У нас в селі близько 200 дворів, переважно старші люди живуть", - розповідає дід Василь із Свердловки. Він випасає корів на пасовищі, у руках тримає довгий батіг.

Над пасовищем височіє Пузирева гора. На ній, за розповіддю краєзнавця і наукового співробітника нацпарку Олександра Яковенка, позаминулого століття мешкав заможний гончар Мусій Пузир. Його гончарні вироби славились не лише в Україні, а й далеко поза її межами.

"Нащадки учнів Пузиря нині гончарують у селі Осьмаки", - зазначає Яковенко.

Піднімаючись схилом Пузиревої гори, можна побачити реліктові папороті й посмакувати суниці. З її вершини відкривається неймовірний вид на звилисте русло Десни, заболочене лівобережжя і соснові ліси Сумщини.

Спускаючись до берега річки, варто бути обережним, оскільки тутешній грунт складається з білої глини (каоліну) та крейди, що є дуже слизькими, особливо після дощу.

Існує місцева легенда, що Десна протікає по кратерам згаслих вулканів.

"70 млн років тому на місці круч та долини Десни було велике прісноводне водоймище. А ось і доказ цьому", - говорить начальник наукового відділу Мезинського НПП, кандидат біологічних наук Юрій Карпенко. Він нахиляється і піднімає прямо з-під ніг белемніт, що має форму довгої кулі рожевого відтінку— це закам'янілі рештки тварини, що жила за часів "давнього моря".

Зустрічаються на цій заповідній землі й старовікові дерева, серед яких Цар-дуб віком понад 800 років та дуб Мазепи, якому вже близько п'яти століть. В їхніх кронах можна почути гул рідкісного жука-оленя, а в небі побачити чорного лелеку.

На території Мезинського парку досі збереглися три старовинні переправи через Десну. Скориставшись "середньовічним" поромом, можна переплисти на інший берег. Ця габаритна і важка металево-дерев'яна конструкція рухається по воді за рахунок течії та м'язової сили поромника, який скеровує пором на протилежний берег, тягнучи за металевий трос.



"Переправа для всіх безкоштовна, - зазначає директор Мезинського нацпарку Ніна Симоненко. - Від села на той берег переправляються, аби випасати худобу і заготовити для неї сіна. Там дуже великі луки. На них, до речі, гарно проводити заняття з природознавства й майстер-класи для дітей з народних ремесел".

Місцеві діти навчаються тут художньому розпису на посуді, гончарству та плетінню з соломи.

"Ми любимо наш край й бережемо Природу, адже від цього залежать наші здоров'я і добробут", - пояснює 9-річна Катя.



Славиться НПП й своїми підземними скарбами, зокрема, найдавнішою у Східній Європі Мезинською палеолітичною стоянкою первісної людини, що датується 18-15 ст. до нашої ери. На місці її розкопок відкрито археологічний науково-дослідний музей, який носить ім'я його засновника, відомого археолога В.Є. Куриленка.

"Ми маємо шанс зберегти історію та красу українського довкілля для себе та майбутніх поколінь, - наголошує представник Департаменту заповідної справи Мінекології Анастасія Драпалюк. - Для цього потрібно берегти старі й створювати нові нацпарки і заповідники, за прикладом Мезинського НПП".

За словами еколога, для наближення стану навколишнього середовища до стандартів ЄС перед Україною поставлено завдання збільшити територію природно-заповідного фонду до 15% від її площі.

Водночас, як зазначає експерт проекту Євросоюзу "Додаткова підтримка Мінприроди України у впровадженні Секторальної бюджетної підтримки" Ганна Голубовська-Онісімова, наразі природоохоронні території в Україні становлять лише 6,08% від її загальної площі.

"Тож є над чим попрацювати. ЄС виділив для нашого проекту 3,277 млн євро. Наразі допомагаємо втілювати Національну екологічну стратегію, аби реформувати природоохоронний сектор України й максимально наблизити його до європейських стандартів", - резюмує Голубовська-Онісімова.

Gazeta.ua