Чернігівська поліцейська Вікторія Барбаш: «У зоні АТО ми не знали, що на нас чекає»

13.10.2021   17:01 — Агенцiя

Старший лейтенант поліції 29-річна Вікторія Барбаш уже сім років служить у роті поліції особливого призначення «Чернігів» (колишня назва – батальйон «Чернігів»)

З нагоди Дня захисників і захисниць України Вікторія розповіла про службу у гарячих точках на Сході.

Вікторія Барбаш прийшла служити до тодішньої міліції у 2014 році. За фахом вона – політолог-перекладач, закінчила Чорноморський державний університет імені Петра Могили.

– Якось натрапила на оголошення про набір до лав міліції. І ось уже 7 років я старший інспектор групи кадрового забезпечення, – розповідає Вікторія. – Перший рік роботи в міліції запам’ятався чи не найбільшими в моєму житті потрясіннями. Восени 2014 року під час ворожого обстрілу загинули одразу троє колег – Олександр Найдьон, Андрій Іщенко і Віктор Запека. Роман Лось зазнав поранень і згодом теж помер. Ці події пережити було дуже важко…

Вікторія вперше потрапила на Схід у 2015 році – разом з колегами вона відправилася у Курахово Донецької області. Рідні Вікторії до останнього не знали про її намір поїхати в зону АТО – вона сказала їм про це перед самим відправленням.

– У Курахово я пробула недовго, однак за відчуттями – наче рік. Час був дуже тривожний. У зоні АТО ми не знали, що на нас чекає. Ми засинали і прокидалися під звуки вибухів і обстрілів. Контраст із мирними територіями був вражаючий: навколо руїни, обстріляні будівлі, вщент знищені важкою технікою дороги. Разом з тим я була спокійна, адже мене оточували мої побратими-чернігівці. До мене вони відносилися, як до молодшої сестри і дуже оберігали від небезпек, – згадує поліцейська.

У 2016 році Вікторія Барбаш поїхала на Схід на повну ротацію – більше двох місяців. Поліцейські-захисники базувалися у Маріуполі.

– Як не дивно, але з часом я так звикла до звуків обстрілів, що навіть не звертала на них уваги. Але один випадок мене дуже налякав. Якось я відпочивала у своїй кімнаті і почула дивний гуркіт. Почали труситися стіни, зі стелі сипалася штукатурка. У ту мить я одразу ж подумала, що у будівлю «щось прилетіло». Було дуже страшно, адже це відбулося абсолютно неочікувано. Згодом виявилося, що це був «звичайний» землетрус. Зараз цей випадок ми з колегами згадуємо з усмішкою, а тоді землетрус нас добряче налякав, – каже Вікторія. – У 2017 році я знову поїхала в ротацію в Маріуполь. Почувалася там майже як вдома. На кожному блокпосту у нас були свої чотирилапі улюбленці. З ними і служити веселіше. А ще від собак є неабияка користь – вони дуже розумні, відчувають небезпеку швидше від людей. Взагалі, служба на Сході навчила мене ще більше цінували прості життєві радощі, мирне небо над головою. Безмежно вдячна всім, хто зараз стоїть на захисті нашої країни!

Довідково: учасниками бойових дій є 628 поліцейських Чернігівської області, з них – 15 жінок.

джерело