Завдяки Максиму Микитасю в Чернігівський район спрямовано 25 мільйонів гривень

06.04.2018   15:15 — Агенцiя

Чернігівський район — один із найактивніших у країні в питанні децентралізації. Саме тут успішно діють уже чотири об’єднані територіальні громади — Іванівська, Олишівська, Михайло-Коцюбинська та Гончарівська.

Усі названі ОТГ утворені ще минулого року. На «низькому старті» в 2018-му утворення ще однієї громади — Седнівської.

Нині тривають роботи з облаштування опорних шкіл, упровадження енергоефективності, поліпшення забезпечення амбулаторій і лікарень, розвитку нових інфраструктурних проектів тощо. Тому не дивно, що Чернігівщина — у п’ятірці кращих регіонів за темпами децентралізації влади. Відтак і в Чернігівському районі (столичному — якщо його ще називають) насправді є чим пишатися. Хвалить його і народний депутат Максим Микитась, який у рамках робочого візиту поспілкувався в Іванівці з активом району та підбив підсумки роботи за минулий рік.

В Іванівці теж охоче говорять про здобутки: початок року вони зустріли в повному юридичному «озброєнні» — готові всі документи, які в ОТГ розробляли й ухвалювали протягом минулого року. Та ще й 2017 фінансовий рік закрили з перехідними залишками в майже 3 млн грн, тобто громада є фінансово спроможною. Ці кошти хочуть витратити на капітальні ремонти шкіл — ідеться про утеплення будівель. Серйозно тут підходять і до спілкування з громадою: голова ОТГ звітує про виконану роботу в кожному старостинському окрузі. А це 12 сіл, у яких проживає понад 5 тисяч людей.

Плани та кошти

У 2018-му в Іванівській громаді планують здійснити капітальний і ямковий ремонт доріг, відновлення вуличного освітлення, купівлю ще одного шкільного автобуса, здійснювати роботу з опорними освітніми закладами.
«Із лютого в нас запрацювала друга група в Ягіднянському садку, куди організований підвіз шкільним автобусом дітей із Ладинки, Красного, Слободи та Іванівки. Тому планів на 2018-й багато, аби вистачало на це коштів», — розповідає голова Іванівської ОТГ Сергій Гарус.

І додає — а також і повноважень. Бо за нинішніми реаліями просто не встигає законотворчість. Це і закони про розпорядження землями, і лісовим та водним фондами. Бо через відсутність необхідного законодавчого підґрунтя у громаді не можуть розробити стратегію перспективного розвитку, унеможливлюється пошук інвесторів, а відтак і можливість отримати прибуток. Нині розпорядником земель за межами населеного пункту є Держгеокадастр і райдержадміністрація.

«Очікуємо саме на ухвалення законопроекту № 4355 «Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель» та інших. Бо тоді ми зможемо відчути себе господарями на своїй землі та будемо розуміти, що ми можемо планувати, і будувати свою якісну роботу», — говорить голова.

До того ж представники органів місцевого самоврядування нарікають — у країні дивним чином надають пріоритет одним законопроектам над іншими. І хоч процес декомунізації справді важливий, проте не є рушійним для розвитку економіки в той час, як саме земельні питання та юридичні новації могли б суттєво вплинути на якість життя в громадах. І ефект відчули б усі.

Народний депутат Максим Микитась погоджується — законотворчу діяльність і справді треба «підтягти», тим паче, що за 2017-й рік у районі багато було зроблено. А плани попереду — ще більші.

«За рік за мого сприяння до Чернігівського району зайшло близько 25 мільйонів гривень, — зауважує нардеп. — Ці кошти пішли на ремонти доріг, на утеплення приміщень. У Киїнці майже за мільйон гривень відремонтували дорогу, також виділені кошти — близько 2,5 мільйона гривень — на Михайло-Коцюбинську гімназію. На ремонт Олишівської школи — 1,8 мільйона гривень, майже один мільйон — на реконструкцію хірургічного корпусу Чернігівської обласної лікарні. Із того, що вже зараз виділено на район: на поліпшення матеріально-технічної бази в школах в Іванівці — 570 тисяч гривень, у Михайло-Коцюбинському — 620 тисяч, у Гончарівському — 520 тисяч, у Киселівці — 320 тисяч гривень».

Розвиток інфраструктури

Переживають у громадах і через те, що, попри хороші результати області з децентралізації, сам регіон торік отримав лише 112 млн грн на реалізацію інфраструктурних проектів, у той час як тільки Іванівська ОТГ подала 17 проектів. Чому вони не отримали фінансування? У громаді кажуть: торік їхнім проектам конкурсна комісія поставила не дуже хороші бали, на соціальну важливість ідей у Києві теж не надто зважили. Тому люди потребують саме уваги й допомоги народного депутата. Максим Микитась резюмує: така підтримка неодмінно буде.

Є про що думати і в сусідній громаді — Гончарівській. Там переймаються житлом для військових, оскільки через брак житлових квадратів у селище неохоче їдуть служити, зізнається голова ОТГ Віталій Рудник. Щоправда, останнім часом тут намітилися неабиякі зрушення: завдяки фінансуванню Міністерства оборони в Гончарівському, а також у Чернігові та у військовому містечку Десні протягом року збудують гуртожитки-казарми покращеного типу для військовослужбовців за контрактною формою. Загальний житловий фонд розрахований на 1375 осіб.

Майже 30 тисяч жителів району ще не визначилися

Тим часом більше запитань ставить і сама децентралізація. Оскільки збільшується фінансове провалля між населеними пунктами, які вже об’єдналися, і тими, які ще досі думають. Реально з’явилася можливість отримання додаткових фінансових ресурсів.
«Є можливість отримати кошти з Державного фонду регіонального розвитку, є і субвенція на окремі громади напряму з Міністерства фінансів, є можливість співпраці з народними депутатами, — наголошує перший заступник голови Чернігівської райдержадміністрації Анатолій Кругол. — Це вигідно. Це насправді великі кошти для ОТГ. Тому частина нашого району об’єдналася, але є близько 30 тисяч населення в тих громадах, які не об’єднані. Чому? Тому що дуже проблемна інфраструктура, яку потрібно утримувати».
Яким чином можна вирішити цю проблему, поки що керівництво району не знає. Максим Микитась зауважує: якщо все лишити так, як є, то збитки в необ’єднаних громадах будуть зростати, а розвиток із плану перетвориться на мрію. І дуже примарну. Тому, попри всі негаразди, все ж варто селам шукати шляхи до об’єднання, бо гуртом житиметься точно легше.