Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: RSS Twitter Facebook

Інформ-агенція «Чернігівський монітор»

Середа, 26 червня, 00:02:00

До Дня пам'яті жертв політичних репресій

14.05.2016   14:36Агенцiя

В день вшанування жертв політичних репресій більшість людей згадують насамперед великий терор 1937-1938 років, коли жертвами насильства в СРСР стали 1,7 млн чоловік (з них 700 тисяч було розстріляно). Між тим радянський комуністичний режим тримався майже виключно на репресіях та придушенні (знищенні) інакомислячих. Насиллям, хай в різних формах, пронизаний весь радянський період – від першого дня і до останнього.

Вже в 1919-му, ледь більшовики встигли закріпилися на Чернігівщині, стрімко почала розгортатися мережа концтаборів, масово знищувалися політичні опоненти, бралися заручники. Репресивні заходи супроводжувалися небаченими тортурами і справжніми ріками крові – так починався сумнозвісний «червоний терор».

Згадаймо лишень спогади вірного ленінця В. Задонського, який так описував побачене в Києві після його захоплення більшовиками в лютому 1919 року: «Ми увійшли у місто: трупи, трупи й кров…Тоді розстрілювали всіх … просто на вулицях. Я сам мало не загинув: серед білого дня мене один із наших патрулів зупинив. Я йому показав посвідку члена Українського Уряду, написану мовою українською, з печаткою Всеукраїнської Центральної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів… Та й тут же таки, мабуть, були б і розстріляли, – тоді ж це просто на вулиці робилося, – коли б, на щастя, у другій кишені не було другого мандата – члена Раднаркому РРФСР за підписом Ілліча».

Швидко закрилися всі засоби масової інформації (в тому числі славнозвісні «Чернігівські губернські відомості», «Чернігівські єпархіальні відомості»), почався наступ на релігію та духовенство. І якщо спершу обов’язково підкреслювався «робітничо-селянський» характер утворюваних рад (номінальний, зрозуміло), то вже за якихось десять років, коли вся колишня «буржуазія» була дикунським чином винищена (хто не встиг врятуватися в еміграції), прийшла черга робітників і селян. Небачено жорстоке трудове законодавство 30-х років (коли запізнення на роботу ставало приводом для ув’язнення, а прогул міг призвести до розстрілу) тьмяніє на фоні жахів колективізації, розкуркулення та Голодомору, що звалилися на долю селян. Класовий геноцид, що багато в чому нагадує арійську теорією нацистів (насамперед у формах боротьби з опонентами), приніс на нашу землю страждання, яким немає аналогів в історії. Навіть хвиля монгольської навали (з каральними акціями баскаків у наступні десятиліття) багато століть тому не йде ні в яке порівняння (особливо для Московського улусу Орди, який саме завдяки монголам та їх протекції почав свій імперський шлях).

Сьогодні чимало російських горе-істориків намагається піддавати сумніву штучний характер Голодомору. Хоча насправді все було куди страшніше, бо конфіскація продуктів і прирікання мільйонів людей на мученицьку смерть супроводжувалося репресіями на всіх рівнях.
В одній лише Івашківці Городнянського району Чернігівської області місцевий комуністично-комсомольський актив на рубежі 1932-1933 років задля «викачки» хліба виробляли з своїми земляками таке, що аналогії можливі хіба що з часами нацистської окупації.

Навідавшись до Афанасія Потапенка, як записано в протоколі, «при допиті дітей палаючими сірниками палили дітям ніс і підкладали пальці дітей під дошку, тиснули останню, влаштовуючи дітям тортури». Тетяну Баран роздягли і в одній спідній сорочці, босоніж, вивели на вулицю, погрожуючи розстрілом, якщо не здасть хліб. Роздягли також Онуфрія Могилевця, ще й прикладали лід на голе тіло, Саву Приходька підвішували, «палаючою свічкою припікали йому пальці і палаючими сірниками припікали тіло». В іншій хаті зачинили двох жінок, Куліду та Марію Могилевець, затопили піч, закрили трубу і напустили диму, аби затримані учаділи. А самі горлали через двері: «Хліб давайте, інакше удушимо вас».

А коли в Рижиках Чернігівського району Чернігівської області у розпал голодування (травень 1933 року) на колгоспному полі почастішали випадки нічних крадіжок, розлючені місцеві активісти влаштували справжню облаву на «класових ворогів», затримали сімох молодих хлопців і по-звірячому забили їх до смерті. Це при тому, що внаслідок ретельних обшуків декілька буряків і незначну кількість картоплі знайшли лише в одного.

Хвилі терору і репресій накочувалося одна за одною. Майже всі церкви і монастирі були закриті (руйнувалися тисячолітні духовні традиції, на які ні до цього, ні після не зазіхав жоден ворог), «передова» молодь обліплювала газетні шпальти оголошеннями про відмову від своїх «несвідомих» батьків і рідних. Навіть в роки Другої світової війни «рідна» комуністична влада не давала спокою нещасним людям: тактика «випаленої землі» при відступі Червоної Армії залишала людей під ворожою окупацією без засобів до існування, а через два роки спецслужби перетворили визвольний вересень у повальну мобілізацію, коли людей десятками тисяч раз по разу посилали на вірну смерть. Проводилися депортації цілих народів, а ті, хто пройшов через полон чи був вивезений на роботи до Німеччини, проходили через фільтраційні табори.
Не стало краще і після смерті Сталіна. Микита Хрущов дозовану критику репресій на ХХ з’їзді КПРС (засуджувалося лише насильство щодо партійців) супроводжував новою хвилею антирелігійного терору, руйнуючи тисячі храмів і розстрілюючи демонстрації робітників аж ніяк не гірше, ніж у «криваву неділю» 9 січня 1905-го. А за Брежнєва непокірних режиму стали ув’язнювати в психіатричних лікарнях.

Ми й сьогодні не можемо порахувати жертв політичних репресій, оскільки правда про них ретельно приховувалася. Про Биківню, ліс під Халявином та інші місця масових розстрілів стало відомо лише наприкінці 1980-х, коли від часу самих злочинів минуло більш ніж півстоліття. За оцінками дослідників, жертвами лише сталінського режиму в СРСР стали від 45 до 80 мільйонів людей.
Знищувалася інтелектуальна еліта, зникали люди, спроможні мислити самостійно і критично. Їх змінили пристосуванці і кар’єристи, а народ змушений був жити в атмосфері страху, лицемірства і аморальності. Хоча й сьогодні дехто все одно побивається «за Союзом»…


Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті

Останні новини Чернігівщини

По 6 годин без електрики: жителів Чернігівщини попереджають про триваліші відключення 14:37

Від 24 червня на Чернігівщині НЕК "Укренерго" ввело більші норми обмежень електропостачання. Відповідно графіки погодинних відключень стали частішими.

На Чернігівщині пошкоджено 68 об'єктів медзакладів та 8 зруйновано вщент

На Чернігівщині пошкоджено 68 об'єктів медзакладів та 8 зруйновано вщент 14:25

За час повномасштабної війни, розв’язаної росією, чимало обʼєктів української медичної інфраструктури пошкоджено або зруйновано вщент ворогом. Йдеться про лікарні, амбулаторії, пологові, поліклініки тощо.

Концерт хору ім. Бортнянського до свята Трійці 14:12

У день великого християнського свята, 23 червня 2024 року, концертну програму “До Дня Святої Трійці” представив Академічний камерний хор ім. Д.Бортнянського Чернігівського обласного філармонійного центру.

Світ неперевершених дитячих суконь від Тетяни Клименко 12:20

Її сукні для дівчаток - це симбіоз унікальності, вишуканості, краси, зручності та високої якості.

Чернігівський спортсмен здобув бронзу на чемпіонаті Європи з плавання 12:15

Представник Чернігівської області Арсеній Ковальов виборов бронзову нагороду на чемпіонаті Європи з плавання та встановив новий рекорд України в комбінованій естафеті 4х100 м серед чоловіків.

АНОНСИ ПОДІЙ

Всі новини