Загублені… посеред цивілізації

19.10.2011   12:26 — Агенцiя

Жителі поліського села не можуть дістатися навіть до лікарні

Де таке видано, щоб у нашому технологічному світі загубилося ціле село? Та не якийсь там хутір на дві хати у глибині поліських лісів, а повноцінний населений пункт із п’ятсотрічною історією, 150 дворами та 300 жителями, розташований, можна сказати, в центрі області. І зветься він Домашлин.

Незручне географічне розташування цього села за 5 км від траси на межі трьох районів – рідного Корюківського, а також сусідніх Менського і Сосницького – місцеві мешканці називають “апендиксом”. Через нього й виникли транспортні проблеми: від Корюківки посилати автобус – далеко й невигідно, а ті, що ходять повз, теж не хочуть “робити гак”. Отак і сталося, що “апендикс” відрізали, що було б абсолютно правильно з медичної точки зору, але ніяк не із соціальної.

– З минулої осені автобуса немає, – розповідає бухгалтер Домашлинської сільради Галина Петрикай. – Той, хто молодший, до траси може дійти, а як бути пенсіонерам? Комусь у лікарню треба, комусь у районні державні установи. Приходять до сільради, плачуть. А що ми можемо зробити? Зверталися до Корюківського АТП-17445, а там відповідають, що рейс нерентабельний. Органи влади теж нічим не допомогли. Водієві наполовину заповненого шкільного автобуса, який щоранку курсує в бік траси, категорично заборонили брати “на борт” дорослих – навіть у надзвичайній ситуації…

А якщо хто знайде змогу дістатися до зупинки, то не завжди може поїхати далі, адже переповнені маршрутки мчать собі повз, можна півдня простояти марно, розповідають до?машлинці.

І не лишилося жителям села нічого іншого, як спорядити “ходока” по допомогу до столиці, в редакцію “Урядового кур’єра”. Разом з відповіддю на їхнє звернення щодо відсутності автобуса начальника головного управління економіки Чернігівської обласної державної адміністрації Леоніда Подоляка. У тому тексті зокрема написано, що згідно з договором, укладеним з облдержадміністрацією, автобус має ходити в село двічі на тиждень, а ще таке “Після попередження, надісланого підприємству, про можливе розірвання вищезазначеного договору… за наявною в облдержадміністрації інформацією, автопідприємство у липні ц. р. поновило перевезення пасажирів по даному маршруту”.

–Та не було автобуса жодного разу! – божаться в селі. – Більш того, нещодавно АТП звернулося до сільради із зустрічною пропозицією: видати документ-зобов’язання, що на кожен рейс буде… куплено квитків на 180 грн. Ну як можна це гарантувати, коли одного дня набереться пасажирів на вдвічі більшу суму, а іншого – на її половину?

На прохання прояснити ситуацію із рейсом голова Корюківської районної державної адміністрації Олександр Довгаль відповів:

– Проблема зумовлена географічним положенням села. Зрозумійте коли автобус іде на Чернігів, то заїзд у Домашлин пасажири, які поспішають якомога швидше прибути до кінцевого пункту, не сприймають. Але вимога справедлива, і ми найближчим часом це питання врегулюємо.

Після тієї розмови минув не один тиждень. Телефоную на Корюківську автостанцію:

– Скажіть, будь ласка, як можна доїхати до села Домашлин?

– Ніяк, – відповідає жіночий голос. – Туди автобуси не ходять…

Чисто тобі Бермудсько-Домашлинський трикутник, у якому незбагненно зникає не тільки “відновлений рейс”, а й розуміння чиновників, що велика Україна складається з переважно невеликих населених пунктів. І проблеми Домашлина – такі самі державні, як і будь-які інші.

http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/zagubleni-posered-civilizaciyi/

Тютюнник Євдокія