Лікар Валерій Зуб йде в депутати заради змін у медицині

23.10.2014   10:28 — Агенцiя

Кандидат медичних наук, завідувач поліклінічного відділення Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, член Міжнародної та Європейської асоціацій гінекологічних онкологів, голова постійної комісії обласної ради з питань охорони здоровя та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Валерій Зуб знає проблеми медичної галузі сповна і зсередини.

Відтак усвідомлює, що реформування медицини повинно відбуватися, винятково у правовому полі. На часі прийняття важливих законів і відміна застарілих міністерських наказів. Доля системи охорони здоров’я  - в руках законотворців, у числі яких мають бути медики, покликані зберегти власне галузь, розбудувати її до європейського рівня і забезпечити населення країни якісними новітніми медичними послугами. Заради позитивних змін у медицині й балотується Валерій Олексійович  до Верховної Ради України в одномандатному виборчому окрузі № 209.

-Валерію Олексійовичу, передусім розкажіть, будь ласка, якого Ви роду – племені? Як стали медиком?

- Народився у мальовничому селищі Варва. Після закінчення  зі срібною медаллю місцевої середньої школи вступив до Полтавського медичного стоматологічного інституту. Рятувати людей від хвороб – родинна справа. «Інфікувався» медициною ще в шкільні роки – від двоюрідного брата Миколи Петровича Дейкуна, нині заслуженого лікаря України,  кандидата медичних наук, головного лікаря Чернігівського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом. Рідна сестра Валентина – медсестра. До слова, мій старший син Олександр теж став лікарем.

У студентські роки набував практичного досвіду, працюючи медичною сестрою у пульмонологічному відділенні Полтавської міської лікарні №1,  інтернатуру проходив у лікувальних закладах Чернігова – міському пологовому будинку та обласному  онкологічному диспансері, який згодом стане моєю, образно кажучи, постійною «гаванню». За 15 років роботи  прооперовано понад 7 тисяч пацієнток.

- Вас називають лікарем із «золотими руками й серцем».  Фахівець добре знаний далеко за межами  області.  Хворі прагнуть потрапити на прийом неодмінно до «Лікаря року», головного онколога Чернігова,і Ви не відмовляєте нікому – консультуєте, лікуєте, оперуєте. Як вдається викроювати час ще й на громадську роботу?

-Безперечно, як і в моїх колег – онкологів, трудові будні напружені. Як писала геніальна Ліна Костенко, «і не встигати не встигаю, хоча й хвилиночки не гаю». Участь у багатьох вітчизняних і міжнародних семінарах та конференціях з проблем онкології, променевої терапії – джерело теоретичних знань, добра школа професійного росту. Спілкування із зарубіжними колегами стає поштовхом до нововведень у практичній діяльності. Чимало складних операцій за новітніми технологіями ми з колегою і другом Юрієм Шенем зробили першими в Україні.

Частенько цитую і перефразовую англійську королеву Єлизавету, що є більш талановиті, знамениті й заслужені. Я дуже люблю свою роботу і поспішаю на поміч кожному, кого підстерегла хвороба. Вступаю в двобій з недугою навіть тоді, коли, здавалося б, жодного шансу на порятунок людини немає. Сміливо оперую безнадійно хворих, вириваючи їх із пазурів смерті. Не боюся ризикувати й експериментувати, ігноруючи стандарти, застосовуючи сучасні технології оперування й методи лікування. Депутатська діяльність – можливість через органи місцевого самоврядування обстоювати інтереси людей, за сприяння депутатського корпусу розв’язувати найпекучіші проблеми медицини Придесення.

-Не потребує реклами й Медичний центр ранньої діагностики онкологічних захворювань і  сімейної медицини «СімМед», створений спільно із депутатом обласної ради Юрієм Шенем. У закладі завдяки сучасному обладнанню роблять найрізноманітніші обстеження, найскладніші операції, даруючи пацієнтам надію і головне – роки життя.

-Імуноферментна лабораторія, виїзди бригад спеціалістів у райони області, пластичні й реконструктивні операції – все заради зцілення хворих. Така підступна недуга як рак атакує не тільки наш край ( щороку до онкодиспансеру звертається за допомогою в понад 80 тисяч пацієнтів), а й молодіє. Очолювана мною депутатська комісія вивчала питання надання онкологічної допомоги жителям області і відзначила, що ефективність лікування онкологічнохворих, передусім, залежить від своєчасної діагностики захворювання. Основна проблема – проведення ранньої діагностики злоякісних новоутворень в лікувально – профілактичних закладах і підрозділах первинного та вторинного рівнів надання медико – санітарної допомоги через відсутність системи обов’язкових профілактичних оглядів. Онкологічні профогляди проводяться переважно під час звернення пацієнтів з приводу інших захворювань. Частина сільських мешканців не з’являється на такі огляди, десь 30% жінок щороку не оглядаються навіть акушеркою. Якщо щось болить – непокоїть селянки терплять і зволікають зі зверненням до лікарні до останнього.

- Валерію Олексійовичу, і обиралися депутатом – і до Чернігівської міської, і двічі - до обласної ради. Мені не раз доводилося бути присутньою на засіданнях очолюваної Вами комісії і спостерігати за гарячими дискусіями й полемікою депутатів. У ході дебатів визрівали правильні рішення і, насамперед, тому, що голова надавав можливість кожному члену комісії висловити власне бачення проблем і шляхи їх розв’язання, посперечатися з колегами. Толерантний, стриманий і водночас такий наполегливий.

-До складу комісії входять авторитетні чернігівські медики з багаторічним практичним досвідом. Їх точка зору, поради й пропозиції дуже важливі. Практикуємо переважно виїзні засідання, розглядаємо врай нагальні питання в розрізі районів. Депутати побували в ряді лікарень області, на фельдшерсько – акушерських і фельдшерських пунктах, сільських амбулаторіях, вивчали стан справ на місцях, допомагали вирішити наявні проблеми. Окрім того, за наполяганням членів комісії на сесіях не тільки розглянуто низку важливих питань, а й прийнято кілька соціально значимих регіональних  програм, спрямованих на покращання надання медичної допомоги населенню нашого краю.

Це і програма реалізації стратегії демографічного розвитку Чернігівської області (смертність в регіоні втричі перевищує народжуваність), протидія захворюванню на туберкульоз,  охорона материнства і дитинства, забезпечення житлом працівників гуманітарної сфери на селі (кадрова криза – біда сьогодення), забезпечення санітарним автотранспортом центральних районних лікарень та закладів охорони здоров» я сільської місцевості. Зокрема, за кошти обласного бюджету було придбано більше сотні автомобілів для медичних закладів, і в сільських медиків з» явилася можливість швидко дістатися на виклики, не місивши багнюку навесні й восени, не загрузаючи взимку в снігових кучугурах. А головне – за потреби негайно до транспортувати хворого до лікарні, бо в порятунку людини нерідко дорогою буває кожна хвилина. Реформування служби швидкої медичної допомоги внесло корективи  в надання невідкладної допомоги, і полегшивши й водночас подекуди ускладнивши ситуацію. Чернігівщина – область специфічна, хутірська, велика за територією із низькою щільністю населення. Не всі міністерські стандарти нам підходять. Зв»язує медикам руки й загрожує знищенням мережі сільських медичних закладів і застарілий вкрай наказ МОЗУ №33. Його відміна – потреба дня.

-Очевидно, й балотуєтесь до парламенту із намірами оновлення законодавчої бази для ефективної діяльності медичної галузі?

-Не було жодної сесії обласної ради, де б не розглядалося бодай одне (як кажуть, «мале») питання щодо охорони здоров» я жителів Придесення або їх соціального захисту. Та є чимало проблем загальнодержавного рівня чи законодавчої площини. Реформування системи охорони здоров’я потребує зваженості, а не швидких темпів. Мають відбутися реальні зміни із обов’язковим врахуванням місцевих реалій. Негайно треба прийняти і закон про страхову медицину, який обговорюється і, м’яко кажучи, модернізується всі 23 роки Незалежності. Треба  чітко розмежувати сфери діяльності охорони здоров’я і системи медичної допомоги населенню. Ці два терміни й досі достатньо не обґрунтовані чинним законодавством. Фінансування цільових державних програм, тендери із закупівель ліків, благодійні внески – все потребує правового поля й швидкого вирішення. Посягну й на святе – зміни до Конституції щодо безоплатної медицини. Держава неспроможна сповна забезпечити задекларовані права: подекуди жодної копійки із державного бюджету не виділяється сільським медичним закладам на придбання препаратів. Не зовсім комфортно працювати в системі, недостатньо організованій. Один із сучасних  основоположників менеджменту сказав, що «немає бідних країн, є країни, погано керовані». Тільки за допомогою нормативів можна регулювати медичною галуззю: зменшити, розширити, збільшити. Парадокс: нормативна база підпорядкована Міністерству охорони здоров’я України, а реформи мають здійснюватися у регіонах.

-Номер Вашого мобільного телефону добре знайомий багатьом варвинчанам, і кожен житель району може звернутися за допомогою. Оберуть Вас люди народним депутатом і…?

-З небайдужості до чужої біди, зі щирого вболівання за хворого, з прагнення здолати підступну недугу, по – моєму, формується авторитет лікаря й шана людська. Ніколи не боявся відповідальності та змін. Пошук, впровадження сучасних методів і міжнародних стандартів – все заради порятунку пацієнтів. Нові рубежі – прагнення зробити більше для вітчизняної медицини, для жителів округу, для кожного виборця. Впевнений, що зможу виправдати довіру людей.

Розмовляла Ольга Чернякова

PR