Анатолій Мирошниченко: "Для того, щоб повернути в Україну мир і зберегти життя наших солдатів, необхідно використовувати всі важелі"

04.09.2014   10:11 — Агенцiя

Антитерористична операція на Сході України блискавичною, як обіцялося на її початку, не вийшла. Проблеми в зоні АТО загострюються з кожним днем, і про це сьогодні все частіше говорять як самі бійці, так і їхні родичі.

На голому ентузіазмі й патріотизмі війну, в яку переросла АТО, не виграєш. Дякувати Богу, що у нас є такі офіцери, як Михайло Драпатий, котрий урятував від смерті цілий батальйон, вивівши його з-під обстрілів мінометів та «Градів». Честь і хвала Героям! Однак на війні ще дуже потрібні техніка, зброя, а головне – стратегія і тактика ведення бойових дій. Про це говорить депутат Чернігівської облради Анатолій Мирошниченко.

– Із забезпеченням технікою та зброєю у нас проблеми, а зі стратегією і тактикою взагалі не складається. За час проведення АТО змінилися вже два керівники Міноборони, наразі звучать заяви про відставку третього. А українська армія продовжує нести втрати через недолугість командування, відсутність чіткої координації дій між відповідними військовими підрозділами, – каже депутат.

– Анатолію Костянтиновичу, окрім того, у людей дуже багато питань щодо мобілізації…

– І ці питання цілком справедливі. Дійсно, чому на війну беруть переважно чоловіків із села? Можливо, через те, що у них немає грошей відкупитися, не налагоджені потрібні зв’язки? Або як пояснити повістки, що приходять 18-річним хлопчакам, котрі щойно закінчили школу? Куди й навіщо військкомати збираються відправляти цих дітей? На гарматне м’ясо?.. За яким таким законом на війну пішли батьки, у яких троє малолітніх дітей? І коли буде довгоочікувана ротація? Суспільство шукає і не знаходить відповіді на наболілі запитання. Матері й дружини чекати вже не можуть і виходять на акції протесту. Бо їм болить найбільше.

– Якщо в країні війна, то вона для всіх. А у нас пів-України плаче, а пів – скаче. Ви згодні з цим?

– Так. Для когось війни немає, деякі люди живуть в ілюзорному світі, наївно вважаючи, що їх вона не торкнеться. І ці люди глибоко помиляються. Перемогти можна лише разом, об’єднавши наші зусилля. І чим швидше зрозуміють це українці, тим швидше на нашу землю повернеться мир, справжню ціну якого ми збагнули тільки зараз.

– Нашій армії, і цього ніхто не заперечуватиме, не обійтися без допомоги небайдужих людей. Якби не вони, солдатам на Сході було б набагато важче...

– Ви маєте рацію. Волонтерський рух надає армії потужну підтримку. Узагалі, говорячи про допомогу Збройним Силам, необхідно виділити два аспекти. Перший – матеріально-технічне забезпечення військових формувань. У цю справу робить свій внесок і мій Благодійний фонд «Благовіст». Щойно чоловіків з Чернігівщини у березні почали призивати до лав армії, я одразу став допомагати їм амуніцією, обладнанням, медикаментами, провізією. Другий аспект стосується сімей учасників АТО. Потрібно подбати про те, аби вони не почувалися кинутими напризволяще.

– Яким чином, на Вашу думку, можна це зробити?

– Необхідно хоча б запровадити на місцевому рівні 50% або навіть 100% знижку по оплаті за житлово-комунальні послуги родинам вояків. Так, у місцевих бюджетах дефіцит коштів. Але хто хоче, той завжди знайде вихід. До прикладу, оплату комунпослуг можуть узяти на себе працюючі підприємства, бізнесові структури. Це буде реальна підтримка родин вояків, котрі відстоюють цілісність і незалежність нашої держави.

– Тепер поговорімо про земельні ділянки для воїнів АТО. Держава пообіцяла землю, а як її отримати? У переліку необхідних документів – довідка про участь в АТО. Де видають такі довідки? Безпосередньо на передовій? А як їх звідти передати чи привезти? Або ж кому за ними їхати?..

– Це теж величезна проблема. Згадані довідки повинні видавати військкомати. Але коли хлопці із гарячих точок Донбасу приходять додому у відпустку і звертаються до військкоматів, щоб стати на тимчасовий облік, там їм повідомляють, що за документами вони числяться у якомусь тренувальному таборі, де й близько немає війни. Отже, статусу учасника бойових дій їм не бачити. Чиновники у такий цинічний спосіб економлять на пільгах як для самих військовослужбовців, так і для їхніх сімей. Це неприпустимо! Я ініціював створення на місцевому рівні спеціальних комісій, які контролюватимуть і забезпечуватимуть надання земельних ділянок учасникам АТО. Держава мусить виконати свої зобов’язання перед ними, і я всіляко добиватимуся цього.

– Звучали обіцянки і про те, що грошове забезпечення вояків складатиме 1 тисячу гривень на день. Але таких сум немає. Про це розповідають самі хлопці та їхні родичі…

– Військовослужбовці в зоні бойових дій повинні отримувати щонайменше 6-10 тисяч гривень на місяць, у залежності від звання. Я сказав – щонайменше. Бо ці люди знаходяться в екстремальних умовах, постійно ризикують своїм життям та здоров’ям. На законодавчому рівні слід підтримати ініціативу приватних банків щодо кредитів учасників АТО. Тобто, скасувати відсотки по них і відстрочити їх сплату на весь період проведення антитерористичної операції – з першого до останнього дня.

– Анатолію Костянтиновичу, сьогодні можна почути багато різних думок щодо шляхів урегулювання ситуації на Сході України. Який із них підтримуєте Ви?

– Будь-яка війна рано чи пізно закінчується миром. От тільки ціна його різна. Для когось число загиблих в АТО – суха статистика, для когось – втрата батька, сина, чоловіка... Спробуйте знайти хоча б одну солдатську матір, котра б погодилася життям своєї дитини заплатити за перемогу. Не трудіться – не знайдете. Тому відкиньмо гучні гасла. Вони зараз недоречні. Для того, щоб повернути в Україну мир і зберегти життя наших солдатів, необхідно використовувати всі важелі. За столом переговорів можна вирішити багато питань. На Донбасі щодня гинуть військові та мирне населення, цей регіон потерпає від гуманітарної катастрофи. Нехай поставлять себе на місце жителів Донбасу і вояків АТО ті, хто сьогодні, сидячи вдома в теплі й добрі, вимагає продовження кривавого сценарію. Повірте, як тільки вони хоча б уявлять, що це таке, риторика одразу зміниться. Україна прагне миру, і влада має докласти всіх зусиль, аби цей мир не коштував нам сотень тисяч, а то й мільйонів життів.

Валерій Бондаренко

PR