Максим Микитась: "Ріпкинська школа № 2, мабуть, одна з найкращих опорних в Україні"

23.03.2018   12:29 — Агенцiя

Одна з найкращих українських шкіл — за інноваціями, впровадженнями сучасної педагогіки та знань, співпрацею із різноманітними міжнародними організаціями. Це все про неї — школу № 2 у селищі Ріпках.

 Саме тут триває міністерський навчальний експеримент для початкових класів, які вже вчаться за новою програмою — гнучкою, спрямованою на розвиток особистості, без дзвоників на урок і обов’язкового сидіння за партою.
Але вже досягнутих вершин цьому закладу мало, тому тут планують стати ще й енергоефективними та покращити матеріально-технічну базу. І ось тут стане в нагоді підтримка народного депутата Максима Микитася, який у рамках робочого візиту до округу завітав до цієї школи.

Названий заклад — один із найбільших та найкращих у районі: нині тут навчаються 540 школярів із 19 навколишніх сіл. Сюди вони дістаються п’ятьма шкільними автобусами. Адміністрація школи, щоб підкреслити свій масштаб, зауважує — сьогодні саме тут навчається половина Ріпкинського району.
Сергій Лебедко, директор школи, готовий годинами водити екскурсії по своєму закладу й дуже обурюється, коли установу називають «Швецарією» — на честь колишнього керівника.
«Повірте, нам є чим хвалитися і зараз, — говорить він. — І цього навіть більше, ніж наші колишні здобутки. Весь український експеримент з опорними школами починався саме в нас. Усі розробки напрацьовувалися тут. І я дуже вдячний долі, що учасником «пілоту-24», тобто однією із 24 шкіл, де саме початкові класи навчатимуться за новою програмою, стала й наша школа».

Про «Microsoft» і не тільки

Якщо запитувати, чи є Інтернет у школі, то вчителі сміються: мовляв, тут таке запитання звучить недоречно. Бо в закладі вже діють два незалежні провайдери з максимальною швидкістю до 100 МБіт/сек. Усі освітні кабінети під’єднані до всесвітньої павутини.
Враховуючи такі технічні можливості, школа з легкістю приймає в себе різноманітні семінари, у тому числі й директорів та освітні конференції загальноукраїнського рівня.
Що стосується якості вчительського колективу, то директор наводить такий приклад: їхнього шкільного вчителя фізики навіть переманювала до себе на роботу знаменита корпорація «Microsoft», однак той лишився і продовжує викладати науку дітям.
Учні цієї школи їздять у навчально-пізнавальні мандрівки у Швейцарію, Норвегію. Вони — одні з кращих в Україні за результатами ЗНО з-поміж сільських шкіл. У закладі є окрема стіна, завішана учнівськими відзнаками.
«Тут переможці всеукраїнського рівня. У 2015-му в області п’ять учнів отримали 200 балів з української мови і літератури. Одна дівчинка — наша. Цього року наші діти вперше стали переможцями обласних олімпіад з англійської мови. Це проста сільська школа порівняно зі спеціалізованими школами міст Чернігова, Прилук чи Ніжина. Але дуже приємно, що наші діти показують такі результати, вступають у кращі виші України та Польщі», — показує Сергій Лебедко на свою найбільшу гордість.

Викладання — наче космос

А ще школі надала фінансування Агенція з міжнародного розвитку США — USAID: за кошти закордонних грантів відремонтували шкільну їдальню, поставили нову вхідну групу з металопластиковим профілем, почали замінювати вікна. На додачу тут працюють за інклюзивним напрямком, і 10 особливих діток відвідують уроки, як усі. За гроші благодійників у школі зробили пандус і сучасний туалет на першому поверсі. А ще цей навчальний заклад посів перше місце в обласному конкурсі опорних шкіл і отримав фінансування в 1,6 мільйона гривень на обладнання — 20 мультимедійних комплексів.
Учителька математики зізнається: тепер вона дуже рідко користується крейдою. Традиційна темна дошка тут поруч, але дуже маленька, та й, швидше, вона як нагадування, аніж реальний інструмент для користування. А все тому, що виручає мультимедійна дошка. Завдання роздати — теж не проблема, бо поруч є цифровий принтер, який робить якісні роздруківки.
«Це все дуже просто: писати на дошці можна будь-яким кольором, якщо помилився — витер або просто повернувся. Можна зберегти всі правки. Не потрібні маркери. У дошки є аудіо-супровід. Це все дуже економить час, і за урок ми можемо розв’язати більше задач. Та й мені як учительці знадобиться менше часу на підготовку до уроку. Порівнюючи з тим, що було кілька років тому, тепер для нас викладання — наче космос», — розповідає Ірина Лебедко, учителька математики.
Окрім цього, у школі паралельно ведеться і методична робота. Саме тут буквально «обкатуються» освітні програми.
«Це наша дослідницька робота, ми дивимося, яких дисциплін можна більше, яких менше, що подобається дітям, а що ні, що доцільно, а що ні. А потім робимо аналіз усього», — наче мимохідь розповідають ріпкинські вчителі, потихеньку перетворюючи свою школу на своєрідний вітчизняний феномен, який свого часу (неодмінно) теж стане предметом для аналізу і вивчення.

Одного лінгафонного кабінету вже замало

Такого немає більше ніде на Чернігівщині, навіть у Києві не часто зустрінеш. Кабінети природничо-математичного профілю обладнані всім необхідним, є навіть вартісне ізраїльське наочне приладдя. У школі працює лінгафонний кабінет (комплекс обладнання для самостійної роботи), а ще вдосконалювати вимову допомагає носій англійської мови — американець-волонтер Корпусу миру. Така база дуже впливає і на світогляд учнів. Ростислав, дев’ятикласник школи № 2, бачить себе перекладачем чи філологом, бо нині без англійської взагалі нікуди.
«Хочу пов’язати своє життя з англійською, — каже хлопець. — У школі дуже серйозно ставляться до новинок, у нас багато аудіювань, часто працюємо з Інтернетом, це цікаво й корисно».
Анастасія Приймаченко також хоче стати перекладачкою, мріє мандрувати, пізнавати світ, та й початок уже покладений: минуле літо дівчина провела у Швейцарії. Тільки поки що на мрію бракує освітніх ресурсів.
«У нас лише один такий сучасний кабінет англійської, — розповідає вона. — Звісно, хотілося б більше. Бо якщо нам пощастило вчитися тут, то іншим дітям — ні. Вони не можуть прослуховувати аудіо, дивитися відео, серфити тексти онлайн тощо».
Є в школі й робота Максима Микитася. Поки інші зважуються бодай на один лінгафонний кабінет, тут уже й у другому потреба назріла. Щоб обладнати такий клас, потрібні чималі кошти — кілька сотень тисяч гривень. Що таке сучасний клас англійської мови нині? Це 10 ноутбуків, мультимедійна дошка, спеціальні меблі, бо парти — то минуле століття. Тепер потрібні конференц-стільці з відкидними столиками.
Народний депутат переповідає свої плани та ділиться враженнями від візиту перед педагогічним колективом школи № 2.
«Ви знаєте, я в Києві такого не бачив, як у вас тут, — говорить він. — Не знаю, чи можуть інші міста бодай спробувати наздогнати вас, тут усе просто супер. Я з великим задоволенням буду вам допомагати. Уже виділені шість мільйонів гривень на заміну покрівлі в школі. Також виділені кошти на закупівлю нового класу англійської мови — це майже 600 тисяч гривень. Будемо працювати далі!»
Крім цього, народний депутат пообіцяв подумати над вирішенням питання заміни решти шкільних вікон на ощадливі металопластикові.

PR