Просили дорогу, отримали... ковтьобу

08.05.2012   09:26 — Агенцiя

Мешканці села Смолове Бахмацького району незлим тихим словом згадують той час, коли до їхнього села у 2008 році вирішено було прокласти нову асфальтівку.

– Річ у тім, що тоді згідно з постановою Кабінету Міністрів були виділені кошти під реалізацію державної програми з будівництва доріг з твердим покриттям до сільських населених пунктів, – повідомив заступник голови Бахмацької райради Володимир Сорока.

Старенька траса у Смоловому була з вибоїнами, калюжами. Та по ній ще могла так-сяк проїхати тихенько сільська техніка, автобус. Аж ось у високих кабінетах зглянулися на 35 сільчан невеликого села і вирішили зробити нормальну дорогу, щоб наблизити хуторян до цивілізації.

Село хоча і віддалене, та не можна сказати, що вмираюче. Тут 18 осіб працюють на фермі, де сільгосппідприємство тримає 250 корів та нетелів. У родинах є двоє школярів та двоє діток, котрі мають відвідувати дитсадок.

Ясна річ, для мешканців Смолового виділення коштів на будівництво асфальтівки було великою радістю. Однак вона потьмарилася, коли шляховики зняли рештки старої дороги, зробили піщану подушку і… на цьому зупинили роботи.

Де поділися виділені гроші, сьогодні важко сказати. Кажуть, їх кинули на “прорив” в інше місце за вказівкою впливового політика. Ну ось така політична придибенція трапилася. Одне слово, замість цивілізованого шляху жителі віддаленого села отримали сім кілометрів мороки. Особливо жахливий трикілометровий відрізок від Смолового до залізниці. Суцільна піщано-земляна ковтьоба!

Весною, дощової осені цей відрізок дороги перетворюється на суцільну смугу перешкод. Аби забрати молоко, господарство посилає молоковоз із трактором-тягачем. Шкільний автобус, який возив дітей у Терешиський навчально-виховний комплекс, проїхати у цей час це місиво багнюки не може. Діти змушені пропускати заняття.

– У мене Сашко дев’ятикласник, а то ж малеча, – каже доярка Тетяна Борсук. – Стараємося возити своїми кіньми дітей на уроки. Разів п’ять за місяць ми возили. А то інші батьки. Але ж кожного дня не повезеш, бо коні від такої дороги падають, упряж рветься. Трактор ледь проходить, а що з тварини візьмеш!

Обліковець ферми Ніна Гайдай теж переживає:

– У селі ж є й старенькі. Як припече, то про яку лікарню може йти мова? Справді, жодна “швидка допомога” у Смолове не добереться. Хіба що загрузне на півдорозі. У кінці березня кепсько стало Катерині Аркадіївні Гайдай – ледь молоковоза з трактором діждалися, аби відвезти її до лікарні.

Буханці, інші продукти селяни просять привезти тих, кому вдалося прорватися на “велику землю”.

– На сході жителів щороку порушується ця проблема, – каже сільський голова Рубанської сільської ради Віталій Задерій. – Ця дорога у програмі запланована. А як буде з фінансуванням, важко сказати. У сільради таких грошей немає.

Павленко Сергій, "Голос України"