Музичні полотна “Колективу Шевчука”, або творчість “без перерви на рекламу”

06.12.2012   09:42 —

Випускник консерваторії імені Римського-Корсакова, керівник студентського симфонічного оркестру, диригент камерного оркестру, заслужений артист України – це віхи життєвої історії майора Олександра Шевчука, керівника Військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України.

Кар’єра Олександра, як військового музиканта, розпочалася у 1998 році. Саме тоді він познайомився з начальником 7-го оркестру штабу Північного оперативного командування майором Дашковським. Володимир Анатолійович на той час якраз підбирав талановитих людей для військового музичного колективу. Тож запропонував і Олександру Шевчуку роботу в оркестрі. Олександр зацікавився і згодом одягнув погони військового.

Історія життя Олександра Шевчука підтверджує, що цей вибір був вдалим. Через рік він пройшов атестування і став диригентом військового оркестру.
Згодом колектив оркестру за рішенням командування був розширений і отримав статус Військово-музичного центром Сухопутних військ. Разом з розвитком центру зростав і Олександр. Розпочалися перші гастролі за кордоном. Зокрема, в Німеччині у місті Мемімгемм, жителі побачили першу постановку Шевчука за твором “Танець смерті” композитора Отто Кемпфа, який був виконаний камерним оркестром, хором та балетом у супроводі фортепіано.

Декілька років Олександр Шевчук обіймав працював заступником начальника військового оркестру військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України, а торік розпочав успішно керувати усім музичним колективом.

Сьогодні музика є основою життя Олександра Івановича. Він працює без “перерви на рекламу”. Щодня концерти, тури, фестивалі і просто репетиції. А нині у репертуарі військових музик поряд з народними естрадні пісні, рок-н-рол, є і джаз. Колектив привертає увагу різноплановістю номерів. Адже музики виконують як класичні твори, так і сучасні шоу-програми.

“Народна армія” неодноразово писала про творчий пошук військових музикантів з Чернігова, який зростає завдяки таланту свого керівника. Майстер-клас від Олександра Шевчука в нашому інтерв’ю.

– Олександре Івановичу, будь-ласка, поділіться секретами успіху вашого колективу!
– Перш за все, це праця талановитих, професійних артистів, музикантів та вокалістів. До того ж у нас є своєрідність і універсальність: ми можемо виступати перед будь-яким глядачем. Наші шоу-програми не залишають байдужими ні дітей, ні дорослих. Від концерту задоволення отримують всі!!!

– Як нам відомо, військово-музичний центр – частий гість у країнах Європи. До того ж кількість таких турне останнім часом збільшилася. Не секрет, що Ваша популярність серед зарубіжних глядачів також зростає. Що цікавого Ви пропонуєте європейцям?
– Дійсно “Захід” все частіше запрошує нас до себе. Неодноразово концерти колективу викликали фурор в Німеччині, Чехії, Франції та інших країнах. Французам же ми настільки сподобалися, що вони раді бачити нас по декілька разів на рік. Ми, переважно, виступаємо на центральних площах, концертних майданчиках та у різних залах. І завжди нас зустрічають оплесками, а проводжають бурхливими оваціями. Одним з секретів нашого успіху я вважаю є поєднання колоритних українських балетних номерів з музичними виступами духового оркестру.
Іноді нам пропонують виступити з окремим концертом для місцевих глядачів. Ми з радістю погоджуємося з такими запрошеннями, оскільки щиро прагнемо, щоб європейці побачили Збройні Сили України в культурному контексті.
До речі, виступ військово-музичного центру з України організатори фестивалів “тримають” на завершення. Це свідчить, що після нас виступати іншим важко.

– Вас добре знають і люблять у Чернігові. Нещодавно закінчився IV Міжнародний дитячий фестиваль “Квітка миру”. Серед організаторів був і Військово-музичний центр Сухопутних військ Збройних Сил України. Як Ви оцінюєте результати конкурсу?
– Фестиваль набуває все більшого розмаху. Цього року його проведення підтримало командування Сухопутних військ ЗС України та представники місцевої влади. До обласного центру завітали обдаровані діти з Києва та Одеси, талановиті музиканти Центральної музичної школи імені Чайковського з Москви, а також юні скрипаль, фаготистка та віолончелістка з Німеччини. Вони виконали свої твори у музичному супроводі військового оркестру.
Ми маємо своїх постійних глядачів, які цінують оригінальне поєднання музики оркестру та творчості виконавців. До речі, подібного фестивалю, за участю симфонічного оркестру та обдарованих дітей, в Україні немає.

– Напевно в першу чергу колектив працює для вітчизняних вояків?
– Так, дійсно, це наші найшановніші слухачі і глядачі. Постійно виїжджаємо з концертними програмами до військових гарнізонів, що розташовані по всій країні. Даємо концерти з нагоди професійних свят, ювілеїв військових частин, проводжаємо і зустрічаємо юнаків з війська тощо.
Зокрема, традиційними стали щорічні виступи військово-музичного центру на полігонах під час проведення всеукраїнських бойових навчань. Зазначу, що на полігоні наші музиканти перетворюються у такий собі невеличкий “бойовий загін”. Наприклад, цього року під час “Перспективи-2012” на житомирському загальновійськовому полігоні нам по-справжньому довелося “розігрівати” військових. Місцем для проведення концерту завчасно визначили вертолітний майданчик. Але розпочалася злива. Тож новою імпровізованою сценою для колективу став намет, де проживали глядачі-контрактники. Нас щільно “обліпили” з усіх сторін. Мабуть ми вперше відчули стовідсотковий контакт з публікою. Солдати побачили, що музиканти теж можуть швидко пристосовуватися до польових умов. Атмосфера концерту була просто неперевершеною. Тоді наша праця сподобалася військовикам з Рівного. Отримали від них запрошення. У переддень святкування 21-ї річниці Збройних Сил України ми плануємо привітати військовослужбовців цього гарнізону на сцені Рівненського академічного українського музично-драматичного театру для.

– Ваш син також захоплюється музикою. Чи бачити Ви його як майбутнього військового музиканта?
– Кожен сам вибирає свій життєвий шлях. Нині мій син навчається у Чернігівському музичному училищі імені Левка Ревуцького. Свого часу і я у ньому розпочинав свою музичну кар’єру. До речі, сьогодні за сумісництвом працюю викладачем у цьому навчальному закладі. Усім хочу порадити займатися улюбленою справою, працювати не покладаючи рук, щоб стати дійсно особистістю і знайти своє місце в житті.