10 листопада православна церква відмічає день святої великомучениці Параскеви-П’ятниці.

10.11.2012   11:35 — Агенцiя

Параскева Чернігівська

Параскева Чернігівська

Народилась Параскева в ІІІ ст. в м. Іконій (у Малій Азії) в родині багатого сенатора. Її батьки особливо шанували день хресних страждань Господніх – п’ятницю, тому і назвали її Параскевою-П’ятницею. Дівчина вже в ранньому віці стала християнкою й дала обітницю не виходити заміж.

Під час гонінь на християн імператора Діоклетіана, Параскеву привели на суд до правителя області, який запропонував їй зректися Христа й стати його дружиною. На цю пропозицію П’ятниця відповіла відмовою. За вірність обраному шляху її довго мучили, а потім відрубали голову.

Православні іконописці зображували мученицю суворою подвижницею, високого зросту з сяючим вінком на голові.

Свята Параскева – покровителька торгівлі, полів і худоби. В день її пам’яті зазвичай приносять в церкву для освячення плоди, які потім зберігають як святиню до наступного року. Свята мучениця – захисниця жінок, цілителька людей від самих важких душевних і тілесних хвороб. Вважали, що ікони святої мучениці охороняють сімейне благополуччя, щастя. В колекції народних ікон Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” представлено образ святої Параскеви.
В старі часи святу називали Параскевою-П’ятницею, звідси і назви храмів, “в ім’я святої П’ятниці”.

Однією з найдавніших церков м. Чернігова є П’ятницька церква. Будувалася вона в кін. XII – на поч. XIII ст. на торгу. Як вважав відомий архітектор-реставратор П. Д. Барановський, церква з давньоруських часів була центральною спорудою однойменного жіночого монастиря. Так, наприкінці XVIII ст. в П’ятницькому монастирі проживало 33 черниці. Йому належали села, городи, млини, переправи через річки.

Ігумені монастиря турбувалися про будівлі на його території. Свого часу було збудовано чернечі келії, теплу церкву Стефана, дерев’яну дзвіницю, відремонтовано центральну церкву монастиря – П’ятницьку. Після закриття в 1786 р. П’ятницького монастиря, в ньому працювала народна школа. У 1805 р. школу закрили, дерев’яні споруди розібрали, відремонтували П’ятницьку церкву і збудували цегляну дзвіницю.

Церква була парафіяльною, в ній молилося жіноцтво міста та околиці.
Доля церкви була трагічною. Протягом всієї історії храм неодноразово руйнувався та перебудовувався. Особливо церква постраждала в роки Другої світової війни. Вона була зруйнована більш ніж наполовину. І тільки завдяки відомому архітектору-реставратору Петру Дмитровичу Барановському храм св. Параскеви-П’ятниці був відновлений у1943-1972 роках.
Сучасний вигляд церкви – реконструкція в початковому вигляді XII-XIII ст. В плані це майже квадратна чотиристовпна хрестовокупольна споруда. Головна особливість архітектури храму – оригінальне вирішення переходу від прямокутної основи до барабану за допомогою триступінчастих арок – закомар. Ефект руху вгору досягається за допомогою вертикального членування фасадів багатопрофільними пілястрами, тонкими напівколонами та широкими лопатками по кутах. Вікна і арки мають стрільчату форму.

Значну увагу приділено оздобленню зовнішнього об’єму храму. Його фасади прикрашено горизонтальними смугами меандру, сітчастого орнаменту, так званими “городками”, барабан оздоблює аркатура зі смугою поребрику. Яскраві фрескові орнаменти в нішах в оздобленні вікон та порталів надавали храму урочистості. Ніде в світі немає храму XII-XIII cт., який мав би триступінчаті арки-закомари. Цікавим є спосіб будівництва споруди – це давньоруська техніка мурування “в ящик”. За цією економною технікою ззовні та зсередини стіни зводять рівношаровим порядовим муруванням із цегли-плінфи, а простір між рядами заповненюється розчином із домішками. Церква відновлювалась за принципом “збирання розбитих горщиків”, коли великі глиби стін давньоруського часу вмонтовувались в нові конструкції.

П’ятницька церква є сучасницею давньоруської поеми “Слово о полку Ігоревім” і поєднана, як вважають дослідники, з поемою однією ідеєю – єднання давньоруських земель навколо одного князя, щоб протистояти ворожій навалі завойовників.

Людмила Нижник, “Чернігів стародавній”

http://naiz1.pp.net.ua/news/paraskeva_chernigivska/2012-11-09-1403