Там, де вудять янголи…

21.07.2012   09:55 — Агенцiя

Янголи-рибалки з білосніжними крильцями і довгими вудками.

Уявний музей у Чернігові

За словами автора проекту «Музейний театральний простір» — актора Чернігівського молодіжного театру Романа Покровського, саме ця втілена в життя молодими студійцями композиція є своєрідним символом вистав у стінах обласного художнього музею ім. Григорія Галагана.

Ви думаєте, що небожителі ловлять рибу? Та ні ж бо — почуття! А якими вони можуть бути, коли йдеться про викрадені з музею твори? Гіркі, печальні, гнівливі, філософські? Які завгодно, тільки не байдужі, адже навіть віртуальні зображення тих чудових експонатів демонструють, які надзвичайні шедеври могли б сьогодні прикрашати собою виставкові зали. Та їх — дев’ять живописних робіт і три скульптури — не стало у ніч з 8 на 9 червня 1997 року, коли двоє невідомих злочинців у масках напали на охорону і винесли з приміщень фондосховищ відомі за каталогами безцінні примірники західноєвропейського мистецтва XVII — XIX століть.

Портрет прекрасної жінки з трояндою у волоссі — графині Марії Комаровської, рідної сестри Григорія Павловича Галагана, ім’я якого носить музей (художник Генріх Гольпейн). Руїни палацу Розумовського в Батурині — картина пензля Лева Лагоріо, яка знаходилася в колекції Галаганів. Надзвичайно натуралістичне бронзове литво «Коні» (автор П’єр Жуль Мен, 1850 р.), «Виховання Амура Венерою й Меркурієм», Я. Де Росса, Італія, XVIII століття, «Чоловічий портрет» невідомого голландського художника, XVII століття. А полотно «Анна Болейн за гратами» Карла-Крістіана Фогель фон Фогельштейна (1845 р.) навіть у віртуальному варіанті викликає шквал почуттів. Дружина короля Генріха ХVІІІ востаннє перед стратою бачиться зі своєю єдиною донькою — як може не схвилювати така сцена?

Цей перелік актори доповнюють все новими і новими назвами та зображеннями. Лекція-вистава відбувається у підвалі художнього музею, де немає жодних декорацій, окрім старих стін і дивовижних фресок, «намальованих» вологою. Навіть у спекотний літній день тут доволі зимно. Та мурашки по шкірі йдуть не від прохолоди. А це найперша ознака того, що задум вдався. Недаремно ж автора проекту, який триває вже п’ять років, Романа Покровського цьогоріч номіновано на обласну премію ім. Михайла Коцюбинського.

http://ukurier.gov.ua/uk/news/tam-de-vudyat-yangoli/