На скарб гетьмана Полуботка претендувало 350 спадкоємців

15.01.2018   08:02 — Агенцiя

15 січня 1908 року в містечку Стародуб Чернігівської губернії з'їхалися 350 спадкоємців гетьмана Полуботка. Їх зібрав професор Олександр Рубець, далекий родич гетьмана, аби вирішити долю спадка предка.

Павло Полуботок народився 1660 року на родинному хуторі Стара Полуботівка в заможній козацькій родині. Навчався у Києво-Могилянській академії. Після навчання одружився із Євфимією Самойлович, у подружжя народилося п'ятеро дітей. Був одним із найбільших українських магнатів того часу, цікавився історією, відреставрував чернігівський Вознесенський собор. У 1722 році козацька рада обирає Полуботка гетьманом без дозволу царя Петра І. Гетьман проводить фінансові та судові реформи, забороняє чиновникам примушувати козаків до робочих повинностей. Полуботок відкрито протистоїть Росії і цар арештовує його та козацьку старшину. Гетьман помирає в Петропавлівській фортеці через два роки. За переказами, перед арештом встиг частину свого скарбу передати через синів на зберігання в англійський банк.

Два роки Рубець із помічниками шукає в архівах імена нащадків гетьмана та їхніх адреси, досліджує генеалогічне дерево, а потім організовує з'їзд. Професор Рубець розповів присутнім, що влітку 1720 року в Англію прибуло на судні троє молодих козаків. Вони принесли діжку золота в найбільшу банківську установу Великої Британії - Ост-Індську компанію. Молодий козак повідомив, що він - Яків Полуботок. Від імені свого батька, українського козацького бунчужного Павла Полуботка бажав би зробити внесок на суму 200 тисяч рублів золотом. Але на умовах чотирьох відсотків за рік із наростанням суми за рахунок дивідендів. Внесок поклали на невизначений термін, до витребування Павлом Полуботком або його спадкоємцями. Професор запевнив прибулих, що вклад гетьмана Полуботка в англійському банку дійсно існує – це підтверджує довірена особа професора. Підрахували, що за період із 1720 по 1908 рік капітал, відданий в ріст із розрахунку чотири відсотки річного доходу, мав зрости в 1 062 рази. Це приблизно 213 мільйонів рублів золотом. Того року ціна на золото становила близько 90 копійок за грам. Мова йшла майже про 240 тон золота.

Наступного дня з'їзд прийняв рішення створити розпорядницьке бюро з 25 "спадкоємців" та найняти відомого адвоката Миколу Кулябко-Корецького. Прямого нащадка за чоловічою лінією на з'їзді не було – ще у 1752 році помер онук гетьмана Полуботка - 29-літній Семен Якович. Решта спадкоємців були із "жіночої" лінії доньок гетьмана або мали далеку кровну спорідненість.

З'їзд приймає рішення відправити делегацію в Британію аби повернути гроші предка. Зібрали вступні внески - від 10 до 180 рублів з кожного. Тоді 20 рублів в місяць отримував хороший робітник. Загалом вийшла сума в 7360 рублів. За ці гроші можна було придбати завод або розкішний маєток.
Від їх імені в Лондон за місяць виїхав адвокат Кулябко-Корецький. У Великобританії він з'ясував, що Ост-Індійська компанія ліквідована ще у 1858 році. Її активи перейшли в "Bank of England". Керівництво банку на офіційний запит навіть показали відомості за останні 200 років про всі невитребувані внески. З'ясувалося, що всі депозити, складені до купи, значно менші за передбачуваний "вклад гетьмана". Розслідування затягнулося на невизначений термін. Того ж року скарбник нащадків Полуботка надрукував звіт-брошуру під назвою "Звіт скарбника Розпорядчого бюро у справі про пошуки спадщини гетьмана Полуботка". У ньому розписані всі витрати і повідомлено, що розпорядче бюро самоліквідоване. Коли почалася Перша світова війна, про скарби Полуботка нащадки забули.


Ольга Васьків

https://gazeta.ua/articles/history/_na-skarb-getmana-polubotka-pretenduvalo-350-spadkoyemciv/814579