Ой горе тій чайці! (до 308-х роковин Батуринської трагедії)

14.11.2016   11:50 —

Саме цими словами української пісні, авторство якої приписують гетьману Івану Мазепі, зустрічав древній Батурин всіх, хто прийшов у неділю, 13 листопада, пом’янути жертв кривавої трагедії. Виконавець — сліпий кобзар Олександр Тріус з Ромнів сусідньої Сумщини, своїм виконанням ніби переносив присутніх на Цитаделі Батуринської фортеці на декілька століть назад, у кривавий ранок холодного листопада 1708 року.

Тоді, 13 листопада 1708 року сталася одна з найбільших трагедій в історії України — «батуринська різанина». Відомий чернігівський історик Сергій Павленко так окреслював масштаби цієї катастрофи: «жертвами погрому у Батурині стали 5-7 тисяч мирних громадян, 6-7 тисяч військовиків, а разом — 11-14 тисяч батуринців, сердюків, козаків». Дослідник, як і його колеги, також докладно вивчили нищення московськими загарбниками, які були православними християнами, православних батуринських церков і жителів, теж православних християн, що там ховалися.

Звірство, з яким були знищені не лише захисники міста, а й жінки, старі, діти, вразило тоді не лише Україну, а й всю Європу. Французькі часописи того часу Батуринську трагедію висвітили під такими заголовками: «Страшна різня», «Руїна України», «Жінки й діти на вістрях шабель». «Газет де франс», «Летре гісторік» та інші газети сповіщали про факт практично однаково: «Всі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москалів.... Ціла Україна купається в крові. Меншиков уживає засобів московського варварства». Батурин було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі.

Отже, навіть для Європи XVIII століття такі злочини як Батуринська різанина однозначно вважалися військовими злочинами, злочинами проти цивільного населення, злочинами проти людяності, хоч і термінів таких ще не існувало. Вони з’явилися тільки у XX столітті після приголомшуючих звірств комуністів, нацистів та їхніх послідовників.

Але пам’ять народу незнищенна. Це вчергове довели всі, хто, вчора, 13 листопада, зібралися у древній гетьманській столиці, щоб вшанувати пам’ять полеглих батуринців.

Поминальні заходи розпочалися у храмі Воскресіння Господнього на Цитаделі Батуринської фортеці, де акафіст за загиблими здійснив митрофорний протоієрей, настоятель отець Роман.

Поминальна літія в пам’ять невинно убієнних відслужена святими отцями і біля Пам’ятника жертвам Батуринської трагедії.

Після відправи перед присутніми виступили учасники гуртка «Батуринський курінь», діти батуринців — учасників АТО, Нескуба Максим та Вікторія Петрук.

Учасники меморіальних заходів зі всієї України поклали квіти до Пам’ятника жертвам Батуринської трагедії 1708 року.

Незважаючи на нелюдські випробування Батурин відродився, знову став окрасою не тільки Чернігівщини, але й цілої України. І сьогодні, коли наша держава знову бореться зі східним агресором, нам як ніколи важливо пам’ятати уроки Батурина. На цьому наголосив у своєму виступі голова Бахмацької районної державної адміністрації Віктор Міщук.

Україна обрала європейський шлях розвитку і впевнено долає труднощі, попереду багато роботи, але ми рухаємося у правильному напрямку, підкреслив голова Бахмацької районної ради Віталій Кочерга.

Художник з Черкащини Василь Гелетко передав заповіднику власну картину, портрет гетьмана Івана Мазепи. Митець наголосив, що Україна завжди буде єдиною, незважаючи на будь-які випробовування.

Завершився захід виступом музичного колективу Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм.

Батуринська трагедія нагадує, що російський агресор за останні сторіччя фактично не змінився. І тільки сильна армія потужної єдиної і консолідованої держави Україна є гарантом нашої безпеки і цивілізованого майбутнього. Спільними зусиллями всієї світової спільноти агресора необхідно рішуче зупинити і винні ідеологи, організатори і виконавці вже сьогоднішніх злочинів повинні понести невідворотну відповідальність.