Проект "Знайдено в Україні": пункт призначення №19 - Снов'янка

05.09.2014   10:28 — Агенцiя

Так сталося, що нашим крайнім місцем огляду знову стала Чернігівська область, село Снов’янка. Точніше, сосновий ліс поблизу села. І знову річка Снов.

Це не звичайний огляд, бо він крайній. Тому в ньому буде багато емоцій і наших думок як вони є.

Отже, Снов’янка, Чернігівська область.

До Снов’янки ми добиралися із Седнева насичені як слід культурним спадком Лизогубів. 14 км по нічній дорозі ― і от ми на місці, у казковому сосновому лісі, в готелі «Шишкін», де все у вогнях і різнокольорових ліхтариках, майже як на Різдво.

Читайте також: Про Чернігівщину в рамках проекту "Знайдено в Україні". Частина 1

Тут, мабуть, треба було написати приблизно такий текст: «І от ми життєствердно прямуємо, обвішані ніконами, олімпусами і диктофонами, досліджувати таємниці снов’янського лісу».

Але протягом усієї нашої подорожі ми були чесними з вами, дорогі наші друзі і читачі, до останньої літери.

Тому напишу правду.

Ми паркуємося, і, поки я намагаюся віддерти ногу від педалі газу, Андрій вивантажує з багажника важелезні валізи з технікою. Іванка, у свою чергу, віддирає сонного Гіві від пляшки «Боржомі» і ми всі четверо повземо до рецепції.

― Якщо ми не поїмо хоча б раз за сьогодні, завтра знімати схід сонця прокинеться тільки Гіві, ― чуємо слушне зауваження Андрія.

― Уруру, ― відзиваємося ми з Іванкою і даємо себе погодувати.

Вечеря абсолютно точно була смачною ― я пам’ятаю ніжність сирників.

А потім, майже одразу, світанок.

Протягом усього шляху, всіх цих 16000 км, ми зустрічали кожен світанок і проводжали кожен захід сонця. Я знаю, що майже у кожному регіоні України світанок настає між 5:12 і 5:15. Це були різні світанки: на річці, у лісі, на озері, на горі, на морі, на лавці, на піску, на мінеральних джерелах, на дельфінах, на плоту, яхті і човні, на останньому метрі між ліжком і дверима.

Світанок дарує силу і розкриває сутність речей і навіть почуттів.

Цей останній світанок першого сезону ми зустріли на мосту через річку Снов ― з води піднімався туман, відчувався запах сосен і смак першого ковтка вранішньої кави.

Ну, добре, кави не було. Але вона дуже просилася на кінець рядка. Якщо нас зараз читає хтось із «Шишкіна», відповідайте ― чому у вас не готують каву на світанку? Наприклад, на Ворсклі в цей час люди вже п’ють шампанське і купаються голяка.

Так от, про світанок.

Ви тільки уявіть: ти прокидаєшся не від перших несміливих променів сонця, як пишуть у красивих книжках, а від жахливого дзвінка будильника, підповзаєш до вікна, щоб оцінити «режим світла», відсовуєш штору, а там… А там сосни висотою у сосни, всі ці доріжки із жовтої цегли, пташки співають і така неймовірна краса, що ти дуже швидко вискакуєш із номера і вже абсолютно не хочеш спати, і втома нескінченних доріг відступає, наче і не було її.

Серед живих душ о 5:15 лише одинокий рибалка на маленькому пірсі, він кожні п’ять хвилин когось виловлює, і все, що менше відра, одразу ж відпускає. «Яка ж краса!» ― рибалка посміхається і підморгує.



А потім ми багато годин каталися на велосипедах. Це небачена розкіш. Не в усякому місці так зручно їхати, ні про що не думати, нікуди не звертати, по гарній рівній доріжці, прокладеній між сосен спеціально для цієї мети.

Узагалі-то, я катаюся не дуже. Майже всі фотографії «Лала на велосипеді» зроблені або за секунду до падіння, або через хвилину після. Тому що я можу або посміхатися, або крутити педалі ― а все разом для мене складно. От Андрій їздить дуже круто, а Іванка ― то й казати нічого.

Тому вони обирали місця лісового слалому, а я просто намагалася не відставати. Але ви знайте: для будь-якого велосипедиста у Снов’янці знайдеться своя дорога.

Перед від’їздом ми ще купалися, а потім їли, а потім ще трохи каталися на велосипедах, а потім трохи посиділи і подумали про життя, і ще покупалися.

Це місце створене спеціально для того, щоб можна було сісти на березі або на лавці, чи взагалі у гамаку, і написати багато листів. Листів різним людям, яким ви весь час забуваєте сказати щось хороше.

А потім ми приблизно годину плакали разом з адміністратором «Шишкіна» Галею, тому що її друзі зараз на війні, ТАМ, і вона хвилюється. І весь персонал «Шишкіна» збирає гроші і гуманітарку ТУДИ.

А поки ми сідаємо по місцях і вирушаємо в дорогу додому, трохи гарячих фактів для вас.



Проживання: спецпакет для родини з трьох чоловік обійдеться приблизно у 3500 грн. за тиждень зі сніданками.

Харчування: краще заздалегідь подивитися меню і спланувати свої витрати: ресторан готелю «Шишкін» не дешевий. Годують смачно.

Інфраструктура: знайдеться все. В тому числі різноманітне і прекрасне СПА. Масажі, догляд, усі ці релаксаційні і молодильні речі ― все є. Прокат велосипедів ― 50 грн. за годину.

Ну, от поки й усе. Останні кілометри. Остання картка WOG на 20 літрів мустанга. Остання чашка латте.

Але далі… Далі буде!

Спасибі кожному з вас за підтримку. Навіть на мовчазну.

Тиснему руку кожному. Завжди ваші.

Проект "Знайдено в Україні"

Про проект.
За один місяць три мандрівники проїхали на автомобілі майже 10 тисяч кілометрів по Україні.
18 червня у Києві стартував проект «Знайдено в Україні», у рамках якого поетеса Лала Тарапакіна, фотограф Андрій Горб і художниця Іванка Яковина проїдуть через всю країну у пошуках нових місць для відпочинку.
«В силу обставин цього літа понад 4 мільйони українців не знають, де провести відпустку, — говорить організатор проекту і мама трьох дітей Лала Тарапакіна. — Наша мета запропонувати українським сім’ям альтернативні варіанти, знайти поєднання води, гір і різноманітних історичних пам’яток та позначити їх на новій туристичній мапі України. Крім того, кожне місце, куди ми приїдемо, отримає оцінку за 10-бальною шкалою по кількох критеріях: співвідношення ціна-якість, сервіс, інфраструктура, розваги і т.ін. У результаті ми сподіваємося допомогти усім, хто шукає подорож по кишені, підібрати прийнятний варіант».
Загалом із 18 червня по 18 липня мандрівники відвідали понад 15 місць: від узбережжя Азовського моря до околиць Кам’янця-Подільського, від озера Синевир до Актовського каньйону.