14 жовтня – Покрови Пресвятої Богородиці

14.10.2011   08:34 — Агенцiя

14 жовтня за новим стилем (1 жовтня за старим) православний світ відзначає свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як кажуть у народі, Покрови чи Святої Покрови.

За християнською легендою, 1 жовтня 910 року у Влахернському храмі в західному передмісті Константинополя, під час всеношної о четвертій годині ранку юродивий Андрій (був зачислений до лику святих) та його послідовник Єпіфаній побачили царицю небесну, покровительку всього світу, пресвяту діву Богородицю, що стояла у повітрі і молилася, сяяла сонячним світлом та покривала людей своїм омофором.

Омофор – широка стрічка, що вкриває плечі. В християнстві омофор, або покров, розглядається як знак архієрейської відзнаки.

Серед оточення Богоматері юродиві Андрій і Єпіфаній упізнали Іоана Хрестителя та Іоана Богослова.

На Русь свято Покрови прийшло через 250 років. Хто й коли встановив його тут, єдиного погляду немає. Є думка, що Покрова запроваджена у ХІІІ ст. князем Олександром Невським. Архієпископ Владимирський Сергій стверджував, що свято встановлено у Києві у першій половині або на початку ХІІ ст. невідомим князем.

З часом у Владимирі склали церковну службу Покрові, а з Константинополя привезли копію однієї з богородичних ікон, відому під назвою ікони Владимирської Божої Матері. При церкві почали виготовляти ікони із зображенням Марії, які мали захистити віруючого від куль на війні, хвороб, інших житейських неприємностей. Проводились хресні ходи з іконами Богородиці, поширювались чутки про їх чудодійну силу.

У селах Покрова – це пора сватання та весілля, а тому дівчата, яким уже надокучило дівувати, молилися: “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою”. А в селі Масанах під Черніговом казали так: “Свята Покрівка, накрий мою голівку, хоч черепицею, аби я була молодицею”.

У селах перед Покровою уже не було польових робіт. Тому й існували приказки: “Як прийшли жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова”, або “Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова”.

Після Покрови, вважають у народі, починається зима: “На Покрову до обіду осінь, по обіді – зима”. А ще кажуть: “Прийшла Покрова – будь до зими готова!”; “Яка Покрова – такою буде й зима”.

Покрова – свято не тільки народно-релігійне, а й національне. Запорізькі козаки вважали Покрову своєю покровителькою, а значить і покровителькою всієї України. Відомо, що на кошти козацької старшини найчастіше споруджували саме Покровські церкви: у с. Дігтярівка на Чернігівщині у 1709-10 роках збудована на кошти гетьмана Івана Мазепи, а в Любечі у 1779 р. на кошти чернігівського полковника Михайла Милорадовича.

Враховуючи історичне значення і заслуги українського козацтва в утвердженні української державності, Президент України Леонід Кучма у жовтні 1999 року видав Указ про встановлення Дня українського козацтва, що відзначається щороку 14 жовтня у день Покрови Пресвятої Богородиці.

http://naiz1.pp.net.ua/news/14_zhovtnja_pokrovi_presvjatoji_bogorodici/2011-10-14-1018

Підготував Сергій Черняков, “Чернігів стародавній”