Прем'єра у молодіжному театрі - "Емігранти"

15.04.2014   09:39 — Агенцiя

26 квітня нова прем’єра в молодіжному театрі «Емігранти» молодого режисера Євгенія Сидоренко.

Приємно знати, що є молоді люди, які вважають, що театр повинен виконувати місію, яку заповідав нам Гоголь: «Театр - це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра». Багато хто думає, що театр не актуальний, не цікавий. Люди забувають справжнє призначення цього магічного місця. Євгеній Сидоренко готовий кинути виклик і зруйнувати ці стереотипи. Молодий режисер нової постановки в молодіжному театрі привідкрив кулісу і розповів , що чекає глядача на прем'єрі і якими будуть його «Емігранти» Славоміра Мрожека.

З Мрожеком мене познайомив мій колега Олексій Биш. Він взяв в роботу п'єсу "Танго" де я мав грати діда. П'єса мені дуже сподобалася тож я вирішив для себе перечитати всі п'єси Мрожека. Багато в нього хороших п'єс, але особливо мене зачепила п'єса "Емігранти". У ній немає сентиментальності, "соплів", чисто чоловічий матеріал і, як для режисера чоловіка, так і для справжніх чоловіків акторів. Власне ці складові елементи і підкупили моє нутро, щоб втілити свою мрію і поставити цю п'єсу.

- "Емігранти" один з найбільш значущих творів в польській драматургії післявоєнного періоду. Яку важливість для вас представляє ця п'єса?
- Для мене важливість цієї п'єси полягає в її людської правді. У ній говориться про те, про що люди зазвичай мовчать. Тому ця п'єса, особисто для мене, проявляє важливість внутрішніх страхів людини, про які ми часом самі собі боїмося зізнатися.

- Яких « Емігрантів » побачить глядач?
- «Емігранти» стали людяними. Моє над-надзавдання як режисера - це насамперед, щоб глядачі на сцені побачили себе, саме в цій п'єсі і в цьому спектаклі. Нехай говорять, що драма не актуальна, але я вважаю що, завдяки таким високим жанрам як трагедія і драма люди повинні стати духовно багатші. Чому греки любили трагедію в античному театрі, тому що тільки завдяки їй вони отримували катарсис, духовно очищалися. Саме ці жанри змушують нас замислюватися над своїм існуванням у цьому складному і місцями безглуздому, а, іноді, і порочному світі. А високі жанри в театрі змушують людину щось переосмислити.

Будь-які починання гарні, особливо ті, які спрямовані на саморозвиток і на пізнання свого духовного світу. З цієї невеликої бесіди можна зробити висновок, що альтернатива на чернігівських театральних підмостках існує, впевнений, ця вистава знайде свого глядача, адже вистава - справжня, жива, людяна. Ясного неба і попутного вітру Євгену Сидоренко в його творчому житті під назвою - режисура.

Микола Бичук