“Зал очікування птахів та людей” у Чернігові

27.08.2013   08:36 — Агенцiя

30 серпня на Арт-майдані Зеленої Сцени (Алея Героїв) проходитиме виставка робіт Лесі Синиченко “Зал очікування птахів та людей”. 3 вересня о 17.00 “Зал очікування птахів та людей” відкриється в Чернігівському обласному художньому музеї ім. Григорія Галагана (вул. Горького 6).

Очікування знайоме кожному. Воно як хиткий місток між минулим та майбутнім. Балансування між тим, що було і тим, що, ймовірно, буде. Або не буде.

Це пастка сподівань.

Втім, очікування завжди пов’язано з вірою. Тому інколи примара передчуття замінює зміст. Ми забуваємо що і на кого чекали.

Втрачений час загострює відчуження. І починає здаватися, що лише очікування виправдовує безглуздість існування. Лише в ньому сенс.

Водночас множина елементарних подій наштовхують на думку, що безглуздо саме чекання.

“Зал очікування птахів та людей” – спроба сфокусуватись на моменті просторово-часового переходу з одного стану в інший.

Леся Синиченко – художник, редактор книжкового порталу “Буквоїд”.

Працювала редактором, журналістом в різних українських виданнях. Серед яких “Новые Черниговские ведомости” (1995-1996), “Правда України” (1997-2000), “Без цензури” (2003-2007), “Коммерсант Украины” (2007-008), “Політика і Культура України” (2008-2009), “Слово Просвіти” (2010). Співробітничала з журналами “Український тиждень”, “Жила”, “Cultura” (Киргизстан).

У 1994 закінчила художню школу.

У 2001 році – Національний університет імені Т. Г. Шевченка, Інститут журналістики. Оповідання та вірші друкувалися в періодиці.

Дипломант конкурсу “Нові імена України” (Образотворче мистецтво).

Персональні виставки проходили в Чернігові, Києві та Москві.

Оформила кілька поетичних книжок. Брала участь у численних колективних виставках і проектах.

Учасниця фестивалю візуальної поезії в Ростові-на-Дону “Poeza 347” (2012).

Роботи знаходяться у приватних колекціях в Україні, Росії, Німеччині, Великої Британії, Японії.

Автор про себе
“Пам´ятаю, як мама завжди, коли сідала писати якісь натюрморти, ставила поряд маленький мольберт для мене. У п’ять років я вже заявила, що буду художником, як мама і журналістом, як тато. У шість – відбулась моя перша персональна виставка – це були ілюстрації до міфів Давньої Греції.
Кожне літо відпочивала у бабусі на Іссик-Кулі. Вважаю, що саме Тянь-Шань і Чернігів, переплетіння гір та давньої архітектури найбільше вплинули на формування мого художнього сприйняття світу”.

http://bukvoid.com.ua/events/culture/2013/08/25/192519.html