Під селом Виповзів Козелецького району міжнародна археологічна експедиція досліджує поселення часів Віщого Олега

20.07.2013   13:22 — Агенцiя

Про норвезького князя Хельгі існує багато легенд, однак саме йому приписують об’єднання півночі й півдня Русі. Науковці припускають, що створення великої держави почало формуватися саме на Чернігівщині.

Князівська дружина Олега кілометр за кілометром просувалася на територію древніх сіверян, а для того, щоб закріпитися створювала невеликі форпости. В такий спосіб воїни контролювали водний шлях через Десну. Згодом ці табори використовувалися як своєрідний гостинний двір, звідкіля нова влада розселяла людей територією Київської Русі.

За п’ять років існування міжнародної археологічної експедиції поблизу села Виповзів у Козелецькому районі було розкопано 11 жител, причому споруди будувалися в ряд і можна говорити про створення  перших вулиць на території древнього поселення. Важливо, що при розкопках досліджуються справжні глиняні печі, які чудово збереглися. Кліматичні умови та велика кількість піску на місті городища дозволяла будувати хати як напівземлянки  -  наполовину зануривши їх у землю. Цікавим є і той факт, що під час розкопок дослідники знаходять багато шлаків, які є відходами металургійного виробництва.

Більше 80 дослідників, а це студенти, викладачі та  науковці, живуть та працюють в  археологічному міжнародному таборі. Студенти із Росії, України, Білорусі і навіть Великобританії, як кажуть, наживо вивчають історію Київської Русі. Вже вчотирнадцяте розпочалися навчання в археологічній школі.

Серед знахідок, якими можуть пишатися науковці, — шило, безліч пряслиць, ювелірні щипчики, кістяна ручка від ножа, елемент скандинавської гривні, защібка від давньоруського плаща, а ще печі гарячого випалення. У ямі, ймовірно, господарського призначення археологи знайшли залишки давньоруських мишей, які набагато менші за розмірами від своїх сучасників. І, безперечно, викликає подив та  захоплення обгоріла підлога із деревини, яка чудово збереглася. Самі приміщення невеликі за розмірами: тут мали змогу відпочивати 4-5 осіб.

Поселення час від час підпалювали й будівництво відбувалося на тому самому місці. Цим можна пояснити, що під час розкопок на невеликій територій археологи знаходили декілька глиняних печей. Існує версія, що вглиб сіверської території просувалися люди різних національностей: слов’яни, скандинави й угро-фіни. Всі вони йшли за передовими загонами Віщого Олега з метою заселення нових територій.

Науковцями виявлено чотири будівельні горизонти від кінця дев’ятого до середини десятого сторіччя. Це свідчить про те, що поселення за 70 років декілька разів перебудовувалося. Наприкінці 10-го століття городище  втрачає своє значення й використовується як пункт, де можна було замінити коней. Ще Володимир Мономах писав, що він більше ста разів долав відстань із Чернігова до Києва, витрачаючи при цьому лише день на дорогу    й приїжджаючи у столицю до вечірньої служби. В той історичний період  місцина біля Виповзіва стає частиною найкоротшої дороги до Києва.

Археологічні дослідження триватимуть і в наступному році. Робота археологів кропітка, вона вимагає терпіння й наукового осмислення  знайденого та побаченого. А  для студентів–істориків співпраця із бувалими дослідниками дає неоціненний досвід наукової роботи.

http://chodtrk.com.ua/?p=10227