Дорога до Храму Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського

02.07.2013   08:14 — Агенцiя

29 червня на кордоні України, Білорусії та Росії відбувся традиційний фестиваль “Дружба”. Як і завжди, він складався з офіційної, творчої, виставкової, концертної та ярмаркової частин. Чернігівська область виступала в ролі приймаючої сторони, тож тематику фестивалю задавала саме вона. Цьогоріч головними подіями були: 1025-річчя хрещення Київської Русі та Рік Дитячої Творчості. Відповідно до цих тем сформувалися й виставки.

Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського не вперше бере участь у фестивалі. Ось і тепер робочою групою у складі Сергія Лаєвського, Людмили Линюк та Ганни Арендар була розроблена концепція виставки “Дорога до Храму”. Вона мала на меті показати значення Чернігово-Сіверщини та її представників у творенні величі православ’я. В експозиції взяла участь і команда Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”, тим самим “Дорога до Храму” стала першим спільним виставковим проектом колег за останні роки.

Чернігово-Сіверщина уславлена своєю історією, в яку яскравими сторінками вписані й православні традиції. Невдовзі по хрещенню в Києві, 992 року, однією з перших у державі була створена Чернігівська єпархія, яку очолив єпископ Неофіт.

Як символ утвердження християнської православної віри постав у князівському стольному Чернігові Спасо-Преображенський собор. Його будівництво почалося у першій третині ХІ століття князем Мстиславом Володимировичем – сином рівноапостольного Володимира, Хрестителя Русі. Собор і досі, попри численні війни та негаразди, залишається однією із найдавніших християнських пам’яток Східної Європи, що збереглися до наших часів.

Чимало церков та соборів Чернігівщини – шедеври не тільки вітчизняної, а й світової архітектури. Вони постали завдяки турботам багатьох наших земляків-достойників, у числі яких і родина гетьмана України Кирила Розумовського, коштом якої зведений собор Різдва Богородиці у Козельці. Чудовий макет цього храму, який експонувався на виставці привертав значну увагу багатотисячної аудиторії відвідувачів, які намагалися зафіксувати себе на його тлі.

У кожному храмі є Євангеліє – Слово Боже. Напрестольне Євангеліє знаходиться на престолі у вівтарі. Багато оздоблені сріблом, коштовним камінням, позолотою, емалями святі книги вкладалися до церков і монастирів представниками світської і церковної еліти України. Як правило, на коштовній оправі відтворювався сюжет, що відповідав назві храму, в який жертвувалося Євангеліє. Ім’я жертводавців зазначалося на спеціальній табличці або писалося на берегах книги. Своєю благодійністю щодо церкви на Чернігівщині відзначалася і родина Полуботків, тому й не дивно, що до експозиції було включене Євангеліє 1762 року в коштовній оправі, вкладене онуком знаменитого гетьмана України бунчуковим товаришем Василем Полуботком до Вознесенської церкви Чернігова (не збереглася).

Одним із головних символів християнської віри є святий образ, або ікона. З Чернігівщиною пов’язано близько 30 чудотворних ікон і серед них найдавніший києворуський образ Богородиці – ікона Єлецької Чернігівської Божої Матері. Вона з’явилася на ялині 1060 року перед онуком Володимира – чернігівським князем Святославом Ярославичем. На цьому місці з благословення нашого земляка преподобного Антонія Печерського був заснований Єлецький Свято-Успенський монастир. На іконі кінця XVII століття із зібрання Національного заповідника “Чернігів стародавній” можна побачити найдавніше зображення міста Чернігова й, зокрема, самого монастиря.

Особливе значення в християнській вірі має хрест. Це один із символів віри, який вінчає церкви. Його творенню надавалася особлива увага. Серед значних витворів мистецтва другої чверті XVIII століття – хрест напрестольний роботи українського ювеліра Матвія Наруновича. Він вирізьблений з кипарисового дерева та оправлений сріблом.

У Православній церкві основу богослужіння складає причастя, яке неможливе без потиру – образу чаші, яку передав Христос своїм учням під час Тайної Вечері. Оздоблені вишуканим орнаментом, прикрашені коштовним камінням, виготовлені відомими українськими та європейськими майстрами на замовлення козацької старшини у XVII–XVIII століттях потири офірувалися церквам. Згодом звідти, особливо цінні з історичної точки зору, вони, з благословення архієреїв потрапляли до церковних музеїв. Потир із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, гданської роботи кінця XVII століття, зроблений на замовлення генерального обозного Війська Запорозького Василя Дуніна-Борковського був вкладений до Благовіщенського собору в Чернігові (не зберігся).

Впродовж всієї історії християнства від Хрещення Русі й до сьогодення Храм пізнають, в тому числі й через священнослужителів. З Чернігівщиною пов’язана доля багатьох відомих архіпастирів, чимало з яких канонізовані Православною церквою святителями, благовірними, преподобними. Одяг священнослужителя – фелон, єпитрахиль, здавна був урочистим, красивим. В Україні його вкривали гаптованими сюжетами. Особливою майстерністю вирізнялися монахині чернігівських жіночих монастирів: Чернігівського П’ятницького, Макошинського Покровського, Ніжинського Введенського та багатьох інших. Серед сюжетів можна зустріти образи святих, як-от: преподобного Антонія Печерського. Він – уродженець Любеча, засновник багатьох монастирів, в тому числі й Києво-Печерського та Богородичного Чернігівського. Облачення священика кінця XVII – початку XVIII століття із музейної збірки експонувалося на виставці.

Символічна Дорога до Храму приводить до наріжного каменю, яким в експозиції стала плінфа Чернігівського Спасо-Преображенського собору першої третини ХІ століття та мощениця, знайдена під час досліджень одного з престолів собору. Ці реліквії – зі збірки Національного заповідника “Чернігів стародавній”.

Доповнили виставку великі фото храмів, збудованих на Чернігівщині до монголо-татарської навали. Варто зауважити, що чверть культових споруд тієї доби, які збереглися на теренах колишнього СРСР, розташовані на Чернігівщині: Спасо-Преображенський, Борисоглібський, Успенський собори, Іллінська та П’ятницька церкви – в Чернігові та Юр’єва Божниця – в Острі.

Загалом, експозиція, яка була представлена в наметі, вийшла урочистою та вишуканою. Її оглянули почесні гості фестивалю, а потім впродовж декількох годин тисячі відвідувачів милувалися раритетами, спілкувалися з музейними працівниками, фотографували музейні пам’ятки, проходячи свою Дорогу до Храму.

Людмила Линюк, Сергій Лаєвський