На щорській землі є що подивитися

23.05.2013   09:57 — Агенцiя

Місто залізничників, місто імені легендарного героя громадянської війни, місто партизанської слави, місто з інтелігентною душею, місто з неймовірною природою…

До цього унікального міста в прес-тур разом з іншими журналістами їздили і наші кореспонденти – і дивувалися, скільки цікавого, але часом непобаченого нами поруч.

Це місто виросло з хутора селянина Коржа після будівництва у 1878 році залізничного шляху Гомель – Бахмач. З Коржівки наприкінці 19 століття перетворилося на Сновськ – місто з інтелігентною душею.

Що більшість із нас уявляє собі за назвою “локомотивне депо”? Зимовий сад із лимоном заввишки у чотири метри, пальмами і трояндовими кущами? Зелені галявини зі скульптурами, створеними фантазією та руками працівників депо – наприклад, із пневматичних рукавів, якими з’єднуються вагони? Мам із колясками, які прийшли погуляти, молодят – пофотографуватися чи місцевих дітлахів, які дослідили тут кожну шпарину? Звичайно ж, у локомотивному депо є й те, що більшість з нас уявляє за цією назвою.

Саме залізниця привела до Сновська машиніста Олександра. На честь його сина в 1935 році місту дали ім’я легендарного героя громадянської війни, начдива Червоної армії. В будинку, де у 1895 році народився і виріс Микола Щорс, зараз діє музей. П’ять експозиційних зал, близько тисячі експонатів – це вже інший, Єлінський музей партизанського руху на Чернігівщині у 1941-1943 роках.

“Дорогие мои, от души послал бы больше шоколадки, но не было…Детки мои, кушайте и папу не забывайте” – лише декілька слів і невимовна туга…На списаних нерівним почерком папірцях Микола Попудренко просить дружину: “Дорогая, люби и воспитывай деток за себя и меня…” Хто-зна, може, він писав ці листи під єлінським небом… Може, місцеві сосни пам’ятають і Миколу Попудренка, і Олексія Федорова, які керували партизанськими з’єднаннями Щорсівщини. Вони вперше прийшли до Єлінських лісів зимою 42-го, у 30-градусні морози, і облаштували партизанський Лісоград. Його відтворили сьогодні у музейно-меморіальний комплекс – з реальними землянками, штабом, зброярнею і лазаретом, окопами і навіть партизанською піччю. Тут можна пройти по тій землі, по якій ходили герої, подихати тим повітрям, яким дихали герої, і випити тієї води, яку пили герої.

Про щорську землю є що розказати і показати. Недарма ж так люблять її і кіношники – тут зняли 9 художніх фільмів, серед яких “Важкий пісок”, “Московська сага”, “Легенда про бомбера”. На щорській землі є що подивитися.

http://chodtrk.com.ua/?p=9598