Нову книгу про прилуцького Сміхотворця представлено читачам

28.11.2011   07:15 — Агенцiя

Прихильники таланту видатного актора театру й кіно, нашого земляка Миколи Федоровича Яковченка прийшли в арт-кафе “За двома зайцями” на зустріч із Віталієм Жежерею – заслуженим журналістом України, театрознавцем, письменником, педагогом.

Презентація в Прилуках його нової книги “Микола Яковченко”, виданої на замовлення Держкомтелерадіомовлення України, відбулася 11 місяця, 11 року до 111-ї річниці з дня народження великого Сміхотворця. Ці містичні цифри надали особливого шарму спогадам про минуле та зіставленню його із сьогоденням.

Цим усі присутні завдячували саме Віталію Миколайовичу, котрий створив унікальне видання – енциклопедію життя театру і долі актора, як зазначила Катерина Аніщенко, керівник молодіжного театру “Первоцвіт”.
Автор, замолоду студент Київського театрального інституту ім. І. К. Карпенка-Карого, добре знав акторів-франківців старшого покоління. Бачив і Яковченка на вулицях у супроводі Фанфана.

Та тільки з часом зміг зрозуміти трагедію цілої плеяди прославлених виконавців легендарних ролей, котрі не могли розповідати юній театральній зміні правду про своє життя та про епоху. За словами Віталія Миколайовича, його книга – це й спокута вини перед франківцями 50-70-х років, і уклін їх мужності й таланту, і бажання показати те в мистецькому житті, про що розповіли документи архіву Київського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. І. Франка, розгорнуті коментарі не публікованих раніше спогадів, а також світлини, рукописи, афіші з колекції “Дому Миколи” в Прилуках, координатором якого з 2002 року виступає Ігор Павлюченко.

Віталій Жежера підкреслив, що, працюючи над книгою, свідомо уникав анекдотичної спрямованості, хоча трагікомізм обумовлював і життя Прилук початку ХХ століття, й долі багатьох сучасників Яковченка. Віталій Миколайович процитував повідомлення “Правди Прилуччини” від 28 серпня 1924 року про розлучення Миколи Васильовича Гоголя з його дружиною Гоголь Мартою Митрівною. У тому ж місяці газета повідомляла про банду Скрипченка, що “… складається з інтелігентів, куркулів і дезертирів”.

А чого варта знахідка Віталія Миколайовича про події громадянської війни 1919 року: “Добрармія встановила цензуру, без дозволу якої у Прилуках заборонялося давати спектаклі. Зате дозволено приватну торгівлю, перед тим скасовану більшовиками. “Торгувати можна чим хочеш, крім соняшникового насіння, бо Денікін його не любив”: “Прощелкали Россию, как семечки!”. А в Червоній армії лузгати насіння в театрах дозволяли”. Невипадково автор назвав цей розділ книги “Прилуцькі маскаради сезону 1918/19”.

Тему підтримав Ігор Павлюченко, відмітивши, що найчастіше анекдоти про Яковченка до реальної особи актора мають дуже мале відношення. Микола Федорович мав феноменальну пам’ять та грав у театрі й у кіно до останніх днів свого життя, яке могло б продовжуватися ще, якби не гострий напад апендициту та зволікання “Швидкої”. Анекдотичний образ – це спроба сховатися від показного співчуття, від бажання залізти в душу. А загалом життя Миколи Федоровича трагічне й сповнене втрат, життя мужньої людини, що змогла залишитися собою попри всі негаразди епохи.

Минуле й сьогодення у живому спілкуванні перепліталося, як ріка часу. Артемій, автор ідеї створення муніципального театру ім. М.Ф. Яковченка у Прилуках, запитав, що може реально зробити київська мистецька спільнота, щоб нарешті наш муніципальний набув офіційного статусу не тільки на папері та в спогадах про гучне відкриття. Думку підтримали багато інших гостей. Справді, Прилуки, місто з давніми театральними традиціями, втрачають великий пласт культури… Про це й не тільки говорили у своїх виступах Надія Єременко, Юлія Сікалова, прилучанка-студентка, учениця Віталія Жежері, Сергій Павленко, журналіст “Голосу України”, дослідник гетьманщини. Багато вдячних слів за повернення памяті про Яковченка пролунало на адресу почесного громадянина міста, мецената Юрія Коптєва.

Загалом Прилуки в книзі “Микола Яковченко” посідають чільне місце, значення якого не зменшити. Автор знайшов стільки нового і цікавого у минулому міста, що кожна сторінка – це відкриття. Міські, районна бібліотеки, краєзнавчий музей уже отримали примірники презентованого в арт-кафе видання і чекають на читачів. З поверненням Вас, Миколо Федоровичу!

Олена Клочко, журналіст часопису “Прилуки. Фортеця”

http://gradpryluky.info/index.php?newsid=1924