Сьогодні у Чернігові вшанують державотворця та мецената Івана Мазепу

20.03.2018   13:00 — Агенцiя

Видатний український політичний і державний діяч Іван Мазепа народився 20 березня 1639 року у шляхетській православній родині на хуторі Мазепинці Київського воєводства (неподалік від Білої Церкви).

Навчався у Києво-Могилянському колегіумі, потім — в єзуїтському колегіумі у Варшаві. Пізніше, з волі батька, був прийнятий при дворі польського короля Яна Казимира. Іван став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля, завдяки чому їздив вчитися в європейські країни: Італію, Німеччину, Францію.

У 1665 році, після смерті батька, успадкував посаду Чернігівського підчашого (придворна службова особа у Речі Посполитій. Обов’язок підчашого — подавати королю напої, попередньо їх спробувавши, і наглядати за напоями за королівським столом. Підчаших пожиттєво призначав король).

У 1669 році Іван Мазепа став ротмістром гвардії гетьмана Дорошенка, у 1674-му потрапив до запорозьких козаків, де через кілька років став генеральним осавулом. З 1687 року — гетьман Війська Запорозького лівого берега Дніпра, а з 1704-го, після об’єднання територій Лівобережної та Правобережної України, — війська Запорозького обох сторін Дніпра (1687-1708).

Іван Мазепа — другий у російській історії кавалер ордена Андрія Первозванного («славного чину святого апостола Андрія кавалер») з 1700 року. Князь Священної Римської імперії з 1 вересня 1707.

Тривалий час був одним з найближчих сподвижників російського царя Петра I. Багато зробив для економічного підйому Лівобережної Січі. За військові заслуги королем польським Августом Сильним нагороджений орденом Білого Орла.

Іван Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

На початку XVIII століття, в умовах Північної війни (1700-1721), гетьман Іван Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.

У 1708 році гетьман Мазепа таємно перейшов на бік противника Російської держави в Північній війні — шведського короля Карла XII, майже за рік до його розгрому російською армією. За зраду присязі відданий громадянській страті з позбавленням титулів і нагород, які він отримав від царя.

У 1709 році Петро I наказав виготовити в єдиному екземплярі Орден Іуди, яким припускали нагородити Мазепу за зраду російського царя. Російська православна церква піддала Івана Мазепу анафемі. Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери у селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 року Іван Мазепа помер і був похований. Згодом перепохований в Галаці (нині Румунія).

Особливо варто відмітити меценатську діяльність гетьмана на теренах Чернігівщини. Адже саме завдяки Мазепі став можливим розквіт та підйом Чернігова та всієї Сіверщини на рубежі XVII-XVIII століть.

Епіцентром уваги гетьмана у Чернігові був Борисоглібський монастир — резиденція чернігівських архієпископів. Мазепа особливо протегував чернігівському архієпископу Іоанну Максимовичу, який за сприяння та фінансування гетьмана Іван Мазепи розпочав у кафедрі будівництво цілого комплексу приміщень, що складався з монастирської трапезної, дзвіниці та корпусу колегіуму.

Один з найстаріших навчальних закладів у Лівобережній Україні — Чернігівський колегіум — відкривається за допомогою та дозволом гетьмана Івана Мазепи. На дзвіниці була влаштована закладна дошка, яка збереглася до нашого часу, з гербом Мазепи та записом про пожертвування гетьмана.

Понад 5 тисяч золотих виділив гетьман на будівництво дерев’яної церкви св. Іоанна, яка знаходилася в чернігівській фортеці і до нашого часу не збереглася. В кінці XVII століття прилучився гетьман і до відновлення П’ятницької церкви: його герб знаходився на барочному фронтоні церкви.

Коштом гетьмана була збудована папірня для друкарні Троїцько-Іллінського монастиря. На знак подяки тут надруковано п’ять книг і два панегірики, присвячені гетьману-благодійнику. Іван Мазепа дав десять тисяч злотих на завершення будівництва величного Троїцького собору (1678-1695) — головної споруди Троїцько-Іллінського монастиря.

Жертвував гетьман кошти не тільки чернігівським храмам та монастирям. Його славне ім’я прославляють храми по всій Чернігівщині. Деякі, на жаль, були знищені у часи більшовицького атеїстичного мороку.

Гетьман Іван Мазепа, зокрема, допомагав у відбудові або фінансував будівництво собору Живоначальної Трійці, церкви Святого Миколи, Воскресенської церкви та церкви Покрови Богородиці. Всі зазначені храми знаходилися у Батурині — столиці славного гетьмана, знищеній Петром І.

Крім того, десятки, а можливо й сотні, храмів на Чернігівщині побудовані або реставровані коштом Мазепи. Географія меценатства дуже широка: Прилуцький, Борзнянський, Бахмацький, Ніжинський, Менський та Новгород-Сіверський райони.

Внесок гетьмана Івана Мазепи в культурну спадщину Чернігова та Сіверщини загалом — це лише частина тих величних державницьких та культурних справ, значення яких важко переоцінити і зараз.

Наш знаний земляк, журналіст, історик-мазепознавець, дослідник Гетьманщини та Чернігово-Сіверщини Сергій Павленко створив цикл наукових праць, присвячених життю та боротьбі Мазепи. Серед них книжки-дослідження «Загибель Батурина 2 листопада 1708 року» (1994, 2007), «Міф про Мазепу» (1998), «Іван Мазепа» (2003), «Іван Мазепа як будівничий української культури» (2005), «Кохання гетьмана Мазепи» (2009). «Восстание мазепинцев: мифы и реалии» (2009).

Підсумком багаторічних пошуків і досліджень стала монографія «Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники» (2004). У книжці «Іван Мазепа як будівничий української культури» (2005) уперше подано ґрунтовне дослідження меценатської діяльності гетьмана, наведені джерела, які підтверджують його участь у фінансуванні будівництва 43 церковних приміщень тієї доби. Сергій Павленко опублікував серію історичних нарисів про козацьких полковників, старшин доби Мазепи, упорядкував два томи видання «Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» (2007), «Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах» (2009). У студії «Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII — початок XX століть)» (2010) він оприлюднив низку портретів гетьмана, багато з яких були досі невідомі.

Минулого року побачила світ ще одна праця автора «Військо Карла ХІІ на Півночі України», в якій уперше на основі великої джерельної бази детально оповідається про місця розквартирування каролінців, їхні проблеми під час зимівлі в Гетьманщині, висвітлюється події, які передували поразці шведів у Полтавській битві.

Тому не випадково чернігівці вкотре зберуться цього березневого дня, щоб віддати данину пам’яті цій величній постаті українського державотворення. Адже саме у Чернігові у 2009 році вперше постав пам’ятник Івану Мазепі. Він став першим пам'ятником славному гетьману не лише в обласному центрі України, а й в українському місті взагалі.

 
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації