Джип… на тюльпановій клумбі

15.11.2014   11:04 — Агенцiя

Чернігів має доволі багато сучасних легенд, які справді було би варто втілити колись у життя. Наприклад, що Чернігів — найзеленіше місто в Україні. Констатую: на превеликий жаль, нині зелених насаджень у нашому місті втричі менше, ніж потрібно за нормами для українського міста. Або — що наша рідна Десна є однією з найкращих і найчистіших річок країни. Врешті-решт, таких суто чернігівських міфів у нас — хоч греблю гати!

Наприклад, наявність у Чернігові своєї «пішохідної» вулиці. В усіх пристойних містах є пішохідні вулиці, де рух транспорту заборонений. Де люди спокійно прогулюються, спілкуються тощо. Зазвичай там розташовані цікаві крамниці та кав’ярні, художники організовують виставки, поети читають вірші й тому подібне. Звісно, є прекрасно обладнані торгові місця, які нікому не заважають відпочивати. У Чернігові номінально є така вулиця — Серьожнікова (колишня Борисоглібська). Але нині вона схожа на всі інші чернігівські вулиці й практично нічим від них не відрізняється.

Чому? Бо, як розповідав один знаний чернігівський архітектор, «Коли я крокую цією вулицею, то, звісно, знаю, що вона — пішохідна. Проте якийсь водій, котрий приїхав сюди вперше й цього не знає, задавить мене, наче жабу. Що я пропоную? Зідрати асфальт, запроектувати посеред вулиці газони та квітники. А пішохідні алейки — по боках зробити».

Бачите, вже до чого дійшло? Доволі нормальну ідею пішохідної вулиці, яка в перспективі могла би стати центральною пішохідною вулицею та об’єднати Вал і реконструйований сквер Богдана Хмельницького в одну туристично-паркову зону, котрий рік гальмують не якісь прийшлі люди. А місцеве, перепрошую за сленг, «бидло».

З чим це «бидло» їдять?

Зрозуміло, що для багатьох слово «бидло» звучить образливо. У ньому відчуваються чиясь зарозумілість і відкрито декларована перевага. Так колись польські шляхтичі обзивали селян та інший трудовий люд. У своєму первісному значенні це слово означає робочу й господарську худобу та має східноєвропейське походження.

Ставлення до домашніх тварин різне. Коли когось називають віслюком, то мають на увазі його невисокі розумові здібності, в той же час працювати як віл зовсім не соромно. Можна згадати й інших представників сільськогосподарського поголів’я: півнів, курей, гусок, кіз і козлів, корів та биків, баранів нарешті. Загалом же, порівняння з більшістю представників цього поголів’я мало кого потішить.

У прямому сенсі слово в наш час практично не вживається. Що таке бидло в сучасному розумінні? Пояснити це доволі важко. Адже «бидло» — це не тільки купка гопників, котрі жують насіння та смітять ним усюди де заманеться. Офісний планктон (включно з крутими «бізнесменами»), зокрема, який живе у кредит і катається на джипах чи «Лексусах», часто-густо також складається з «бидла» і, по суті, є його синонімом. У «бидла» завжди хтось є винний і хтось поганий. Вони ж усі чудові. Й білі та пухнасті.

Завдяки розвиненому стадному інстинкту і слабкості органу травлення вони «не переварюють» людей, котрі хоча б чимось відрізняються від «бидла». Велику частину словникового запасу «бидла» становлять матюки, вони служать наповнювачем речень і знаками пунктуації.

Для «бидла» характерні грубість і нечутливість. Грубість, у першу чергу, емоційна. «Бидло» не може відчути тих, хто поруч. Через це «бидло» глухе до сигналів інтелекту й розуміє тільки мову сили. Коли ще точніше — мову «батога і пряника». Під «пряником», в усі часи, «бидло» розуміло видовища. Тому гасло «сіна й видовищ» — основний принцип керування «бидлом» упродовж тисячоліть.

Пробували — знаємо

Кілька спроб реалізувати міську легенду щодо пішохідної вулиці в центрі Чернігова все-таки були. Наприклад, восени 2010 року. Тоді, перед черговими виборами, міський голова Олександр Соколов у своїй промові до Дня працівника культури озвучив план перетворення вулиці Серьожнікова на «творчу вулицю», яка з’єднала би Вал і майдан біля П’ятницької церкви — там планується проведення різноманітних фестивалів та інших заходів.

Аби така гарна ініціатива мера не померла (як це трапилося років із десять до того з ідеєю створення чогось подібного на алеї Героїв), восени народні майстри самі (без офіційної участі міськради) організували там ярмарок речей ручної роботи до Дня Чернігова. Й назвали це дійство «ART-вулиця «12 яблунь». Чого тоді тут тільки не було – картини, розмальовані пляшки, меблі й тому подібне. Крім того відвідувачі ярмарку могли придбати собі стильні та неповторні речі, знайти подарунки близьким людям, познайомитися з майстрами, зарядитися бадьорістю. А також бажаючі могли попрактикуватися в кидках ножів, стрільбі з лука.

Можливо, це був і такий, знаєте, міський протест проти засилля автомобілів на цій нібито пішохідній вулиці. Старожили, певно, пам’ятають, як перед міськими виборами (!!!) 2006 року вулиця була перекрита бетонними клумбами. Але навіть при вазі близько 400 кг кожна згодом вони опинялися збоку від свого місця. До того ж водії проїжджали через газони та двори прилеглих будинків. Повністю заблокувати всі «шпарини» виявилося неможливим — повинна бути змога проїзду транспорту служб екстреного реагування. Хоча це просто «відмазка» — проїзд там скрізь у наявності. Насправді проблему створювали здебільшого транспорт відділення одного з банків та його клієнти.

Спроба №…

Варто сказати, що в період між виборами майже все керівництво міста (міський голова та його заступники, депутати, керівники управлінь і відділів мерії тощо) хоча б раз та розповідало пресі про далекосяжні плани на майбутнє цієї вулиці. Пропонували зробити тут готельну вулицю; обіцяли за рахунок міського бюджету відремонтувати фасади будинків; облаштувати куточки відпочинку; «розплодити» тут десятки туристичних магазинчиків, кав’ярень тощо. Врешті-решт — залатати всі вибоїни на вулиці, розмістити там лави, ліхтарі, зони відпочинку й тому подібне. Один із заступників мера навіть обіцяв особисто взяти шапку й піти по людях (певно, до крутих міських бізнесменів) аби ті скинулися — щоби мрія стала реальністю.

Власне кажучи, чого тільки не обіцяли. Були навіть захмарні ідеї — замість того, аби навести там елементарний лад. А «Васька слухав», і автомобільне свавілля переходило всі розумні межі: пішоходи, для яких на вулиці не передбачені тротуари, мов зайці, петляли між автівками.

І ось (на носі знову чергові місцеві вибори) цієї осені комунальники висадили на клумбах квіти й знову позакривали бетонними тумбами всі проїзди (сьогодні на вулицю можна заїхати й виїхати тільки біля банку). І почалося — автомобілі почали їздити просто по клумбах. Серед білого дня. За три дні частина клумби біля «Інтермеццо» перетворилася на катану польову дорогу.

Нахабна поведінка автолюбителів не залишилася без уваги хлопців із «Самооборони». На клумбу поставили попереджувальну табличку: «Увага, заміновано!» На жаль, німецькою мовою. Один із бійців «Самооборони» навіть намагався наздогнати «джип», який проїхався клумбою, але зловмисник, піддавши газу, розчинився в тумані. У соціальних мережах небайдужі чернігівці виклали не одну фотографію порушників, де видно навіть номерні знаки. А от комунальники встановили ще одну тумбу, співробітники ж «Зеленбуду» пересадили на клумбі витоптані цибулини тюльпанів.

Не відаю, чим закінчиться чергова спроба комунальників перемогти місцеве «бидло» і в які гроші це виллється для бюджету міста. За чутками, наша країна йде в Європу. Але з таким нашим людом у будь-якій цивілізованій країні нам робити нічого. Таким «варварам» там раді не будуть. Навіть якщо їхні гаманці будуть наповнені євро й ці люди знатимуть хоча б із десяток нормальних слів іноземною мовою.

Шановні! Маємо історичний шанс стати нормальною країною (містом, селом чи селищем). Може, скористаємося?

Олександр Шило

http://www.hvilya.com/news/dzhip_na_tjulpanovij_klumbi/2014-11-15-5623