Зі свічками і без прапорів чернігівські журналісти згадали Гонгадзе і загиблих журналістів. ВІДЕО. ФОТО

16.09.2013   20:33 —

В Чернігові синхронно з київськими колегами та журналістами інших міст України місцеві журналісти збиралися зі свічками, телекамерами, диктофонами зібралися біля пам’ятника борцям за волю України і сказали, що думають про професійну солідарність і свої права.

Організатором акції виступив голова Чернігівської медіа-профспілки Незалежна медіа-профспілки України Владислав Савенок.

Всього на мітинг-реквієм пам’яті Георгія і всіх загиблих українських журналістів зібралося близько тридцяти чернігівських журналістів. Перед присутніми виступили Владислав Савенок, Любов Потапенко та Василь Чепурний.

Засновник “Української правди” Георгій Гонгадзе був убитий восени 2000 року. 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Гонгадзе трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС України і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 13 років. Ще один обвинувачений – Олексій Пукач – перебував у розшуку з 2005 року.
21 липня 2009 р. в селі Молочки Чуднівського району Житомирської області Пукача було затримано. 29 січня 2013 року Печерський райсуд Києва ухвалив вирок Пукачу, засудивши його до довічного позбавлення волі за вбивство журналіста. Після оголошення вироку Пукач заявив, що вирок йому буде зрозумілий лише тоді, коли поряд з ним сидітимуть екс-Президент Леонід Кучма і колишній голова Адміністрації Президента Володимир Литвин. У відповідь на питання судді Анатолія Мельника, чи зрозумілий йому вирок, Пукач заявив: “Він буде зрозумілий лише тоді, коли Кучма і Литвин будуть зі мною”.

Довідка Незалежної медіа профспілки України:

За роки незалежності в Україні загинули більше шести десятків журналістів. Зв’язок цих смертей із професійною діяльністю працівників мас-медіа офіційно визнаний лише в невеликій кількості випадків. Водночас, колеги та родичі загиблих журналістів мають підстави вважати, що трагедії були спричинені професійною діяльністю журналістів.

У більшості випадків винні не були покарані.

У наведеному нижче переліку – імена журналістів, які загинули через свою професійну діяльність, під час виконання професійних обов’язків або обставини загибелі яких не були розслідувані чи результати цього розслідування викликають сумніви.
1. Валерій ГЛЕЗДЕНЬОВ, військовий журналіст газети “Красная звезда” (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов’язків;
2. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети “Життя і праця” (м. Львів), 1992;
3. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії “Гарт” (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні;
4. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети “Известия” (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;
5. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети “Арекет” (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;
6. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;
7. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети “Вечірня Вінниця” (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив’язаний до ліжка;
8. Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети “Молодий Буковинець” (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричиним масові захворювання серед людей, 1995, помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;
9. Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети “Київський вісник” (м. Київ), 1995;
10. Володимир ЖИТАРЕНКО, спеціальний кореспондент газети “Красная звезда” (м. Львів), 1995, загинув у Грозному під час виконання професійних обов’язків;
11. Анатолій ТАРАН, редактор газети “Оболонь” (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;
12. Володимир ІВАНОВ, редактор газети “Слава Севастополя” (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;
13. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми “Чорний квадрат”, 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;
14. Анатолій ЯГОДІН, військовий журналіст газети “Красная звезда” (м. Київ), 1996, загинув у Чечні під час виконання професійних обов”язків;
15. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети “Україна-центр” (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;
16. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети “Армія України” (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;
17. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети “Панорама” (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;
18. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі “Суботній експрес” радіостанції “Транс-М-Радіо” (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі, помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п’яний і сам напав на правоохоронця;
19. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети “День” (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;
20. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети “Київські відомості” у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту Жуляни;
21. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару у голову під час побиття працівниками міліції;
22. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети “Вечірня Одеса” (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;
23. Святослав СОСНОВСЬКИЙ, редактор видавництва “Таврія”, 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;
24. Олексій ЄФИМЕНКО, редактор газети “Відродження” (м.Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п’ятого поверху;
25. Василь ЗАГІРНИЙ, редактор газети “Знамя победы” (м. Шахтарськ Донецької обл.), 1998, загинув у ДТП;
26. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети “Факти”, 1998, помер від черепно-мозкової травми, за версією правоохоронців травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;
27. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети “Шахтерские вести” (м.Краснодон), 1998;
28. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу “СТБ” (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства – самогубство;
29. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії “АМТ”, 1999, розстріляний з автомата невідомими;
30. Олександр ГОЛУБЧИК, генеральний директор телекомпанії “Приват-TV”, 1999, загинув у ДТП;
31. Василь ЧУДИК, головний редактор радіо “Незалежність”, 1999, був знайдений мертвим у під’їзді власного будинку;
32. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет – проекту “Українська правда”, 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;
33. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети “Світ молоді” (м. Івано-Франківськ), 2000;
34. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;
35. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети “Кримська Правда” (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень;
36. Юлій МАЗУР, головний редактор газети “ЮГ” (м. Одеса), 2000, був знайдений мертвим неподалік від свого будинку;
37. Віктор ШАРИКОВ, журналіст українського телебачення;
38. Віктор РОМАНЕНКО, телеоператор програми “12 хвилин новин” ГТРК “Крим” (м.Сімферополь), 2000, був знайдений мертвим у морі поблизу Судака, помер внаслідок падіння зі скелі під час нічної зйомки;
39. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети “Время” (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;
40. Олег БРЕУС, видавець газети “XXI вік” (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;
41. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія “ТОР” (м. Слов ’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих йомубейсбольними битами;
42. Олександр КОВАЛЕНКО, головний редактор газети “Соціальна політика” (м. Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;
43. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент “Факты и комментарии” (м.Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;
44. Юрій ІВАНОВ, оглядач газети “Одеські вісті” (м. Одеса), 2001;
45. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін’єкції;
46. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;
47. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;
48. Олексій ТЕРЕЩУК, Заступник головного редактора газети “Вінниччина”, 2002, помер від травм через рік після побиття невідомими;
49. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного агенства “Українські новини”, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;
50. Олексадр ПАНИЧ, журналіст тижневика “Донецькі новини” (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.
51. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети “Кримська правда” (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;
52. Тарас ПРОЦЮК, телеоператор інформаційного агентства “Рейтер” (Ірак), 2003, був убитий пострілом з американського танка по приміщенню готеля – снаряд влучив у кімнату, в якій перебував Процюк;
53. Володимир ЄФРЕМОВ, представник організації “Репортери без кордонів”, колишній редактор газети “Собор” (м. Дніпропетровськ), 2003, загинув у ДТП;
54. Олександр КРИВЕНКО, керівник громадського радіо, 2003, загинув у ДТП;
55. Володимир КРИВЕНОК, директор телекомпанії “Зміїв-ТБ” м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП;
56. Олександр ШАМРАЙ, редактор газети “Вісті Зміївщини” м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП разом з Володииром Кривенком;
57. Георгій ЧЕЧИК, генеральний директор ТРК “ЮТА” (м. Полтава), 2004, загинув у ДТП;
58. Іштван КАСАНЕК, оператор телеканалу “М-Студіо” (м. Ужгород), 2004;
59. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби “Кордон”, 2004, впав з балкону своєї квартири;
60. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;
61. Норік ШИРІН, головний редактор газети “Голос молоді” (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;
62. Василь КЛЕМЕНТЬЄВ, редактор газети “Новий стиль”, Харків, 2010, зник безвісти.