Чи зможе бібліотека приносити користь об’єднаній територіальній громаді?

05.02.2018   15:58 — Агенцiя

Так, якщо вона стає цікавою, буде відкритою для модернізації та стане одним з суспільно корисних центрів життя громади. І цьому процесу не стануть на заваді.

Чого боятися бібліотекам?

Яким представляють звичайного сільського бібліотекаря? Зазвичай, ті, кому задають це питання, вказують, що вже немолода жінка, яка, хоча і в курсі всіх подій, але її важко знайти на місті. Принаймні так вважає Сергій Гарус, голова Іванівський територіальної громади. І в певній мірі він є правий. Коли постає питання розвитку громади, створення робочих місць для молоді і позитивного фінансового балансу, такий «баласт» тримати не будуть. В цьому випадку виправляти ситуацію будуть вже нові кадри. І, як вважає голова громади, справляються з цим доволі гарно.

З іншого боку, в період жорсткої економії коштів постає питання ефективності використання коштів та майна. Будівлі бібліотек можуть стати «ласим шматком». Або навіть інструментом політичної боротьби, як це трапилось в Мені.

Наприкінці січня цього року у чернігівській пресі з’явилась інформація, що "у Мені чиновники ОТГ хочуть виселити районну бібліотеку".

Повідомлялося, що міська рада Менської ОТГ хоче забрати просторе приміщення Менської районної бібліотеки для розміщення там чиновників.  Замість пошуку компромісного рішення, керівництво бібліотеки та деякі політичні сили намагалися розпалити конфлікт та завести його в глухий кут.

Менський міський голова Геннадій Примаков у відповідь повідомив, що бібліотеку ніхто не утискає. Адже у бюджеті на 2018 рік на фінансування та утримання КЗ «Менська централізована бібліотечна система» передбачено більше трьох мільйонів гривень. Щодо пошуку приміщення для виконкому, голова ОТГ підтвердив, що для розміщення працівників міської ради потрібне більше приміщення. Адже на сьогоднішній день кількість працівників громади у зв’язку з розширенням повноважень та зростанням послуг, які надаються жителям громади, збільшилася.

За словами секретаря міської ради Юрія Стальниченка, на розгляд сесії було винесено лише питання про ініціювання передачі приміщення, а не про «виселення районної бібліотеки» чи її знищення. Але і воно не було прийнято політичними опонентами.

«Можливо виконком громади поширив передчасне рішення. Але замість того, щоб під час засідання сесії запропонувати створити робочу групу та розглянути пропозиції з пошуку приміщення для міської ради, політикани та популісти почали поширювати інформацію про виселення бібліотеки», – коментує Геннадій Примаков.

Менський «бібліотечний конфлікт» показав, що питання для бібліотек знайти власне місце у сучасних умовах децентралізації дуже гостре.


Позиція керівництва територіальних громад і бібліотек

Якщо ознайомитися з профільними інформаційними ресурсами на цю тему, то окреслюються два напрямки.

Перший, і складається враження, що його підтримують профільні державні бюрократичні структури, заморозити існуючу ситуацію. Щоб було чим керувати.

Вони роблять наголос на тому, що відповідно до Закону «Про добровільне об’єднання громадян», якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання. Тому важливим при реорганізації бібліотек та формуванні нової мережі є дотримання соціальних стандартів, дотримання прав населення на отримання бібліотечних соціальних послуг, а також дотримання соціальних і трудових прав працівників.

Цікаво, що за незмінність ситуації виступає насамперед керівництво різноманітних бібліотечних систем, яка хоче будь-яким чином зберегти свій вплив на ситуацію і зарплати керівництва. Так, наприклад, в тих територіальних громадах, які об’єдналися в межах цілих районів бюрократичні структури різноманітних галузей майже не змінилося.

Другий напрямок, і його підтримують більшість керівників громад, базується на тому, що всі рішення в об’єднаних територіальних громадах мають базуватися на основах економічної доцільності та соціального ефекту.

Вони погоджуються з тим, що бібліотеки повинні бути складовою частиною громади, як центр задоволення потреб громадян у публічній інформації, як інформаційний посередник між владою та громадою, як центр формування інформаційних мотивів для громади, як соціокультурний центр і т.д.


Шляхи для співпраці та компромісів

Сьогодні, коли активно впроваджується реформа децентралізації, увага переважно зосереджується на процесі об’єднання територіальних громад, реорганізації в освітній та медичній сферах, сфері надання адміністративних послуг тощо. Поряд з цим менш висвітленими залишаються чимало питань, які стосуються роботи інших галузей, зокрема і бібліотечної справи.

Багато хто з голів територіальних громад вважає за доцільне об’єднати роботу всіх закладів культури, звести разом, наприклад будинки культури та бібліотеки, оптимізувати чисельність працівників, надати нові функції (зокрема, відповідати за випуск місцевих інформаційних ресурсів – газет, радіо).

Не секрет, що працівники культури, особливо у сільський місцевості, доволі консервативні. Багато хто з них бажає лише “досидіти” до пенсії. Їм вже важко адаптуватися до нового місця бібліотек й ролі сільських книгозбірень в  соціально-культурному житті громади. Вони вже давно зупинилися у боротьбі за читача.

Але реформа децентралізації незворотна. І замість перепон, потрібно шукати шляхи для співпраці та компромісів.

Найбільш гострими питаннями, які потребують першочергового вирішення, фахівці називають процедуру передачі бібліотек громадам, систему фінансування закладів, джерела наповнення бібліотечних фондів, методичне забезпечення працівників. Оскільки відповідні законодавчі акти, які мають це врегульовувати, на сьогодні майже відсутні, стоїть питання про якнайшвидше їх прийняття.


Досвід Литви у реформуванні бібліотек – деякі українські побоювання вже подолані

З іншого боку і велосипед не потрібно заново вигадувати. На пострадянському просторі вже є приклади вирішення цього питання. Наприклад у Литва.

Директор Вільнюської публічної бібліотеки Петрас Зірлус, зустрічаючись з українськими колегами розповів, що бібліотечні філіали в його країні фінансуються за рахунок місцевого  бюджету.

Для наповнення книжкового фонду держава виділяє три млн. євро (більше ста млрд. грн). Ці  кошти Міністерство культури розподіляє по районах залежно від кількості населення.

Муніципалітети, які мають більші фінансові ресурси, виділяють свої бібліотекам додаткові  кошти на закупівлю книг.

Підвищення кваліфікації працівників бібліотек  здійснюється, переважно, за рахунок проектних  коштів – держава грошей на це не виділяє.

Для колегіального вирішення тих чи інших питань  бібліотеки активно створюють різні асоціації. Є асоціації, які об’єднують публічні, муніципальні,  наукові бібліотеки тощо. Це дозволяє  обмінюватися досвідом, проводити спільні заходи,  готувати та реалізовувати спільні проекти.


На сьогодні одне з головних завдань місцевих бібліотек в Україні - налагодження тісної співпраці з місцевою владою та окреслення власного місця в суспільно-культурному житті нових територіальних громад. І чим раніше, тим всім буде краще.
Коли на початку серпня 2017 року у Чернігові та Михайло-Коцюбинській об’єднаній територіальній громаді був організований захід для бібліотекарів Чернігівщини, багато хто з них зрозумів, що потрібно вже сьогодні робити бібліотеку конкурентоспроможною, такою, аби замість ліквідації вона стала центром культурного життя громади.


Паперний Юрій


Матеріал підготовлено у рамках Медіашколі децентралізації для регіональних журналістів у рамках програми U-LEAD з Європою.