Ляшко Олег Валерійович

 

Народний депутат України

Народився 3 грудня 1972
Чернігів - УРСР
Громадянство Україна
Національність українець
Діяльність народний депутат

Ляшко Олег Валерійович (3 грудня 1972, Чернігів) – український журналіст, політичний діяч, народний депутат України.

Біографічні відомості

Народився в Чернігові. В 1998 році закінчив юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету ім.Г.Сковороди.
Кар’єра

1990-1992 – кореспондент, завідувач відділом редакції газети “Молода гвардія” (Київ).

1992-1995 – редактор газети “Комерційні вісті” Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України.

1995-1996 – редактор додатка “Політика” газети “Правда України”.

З серпня 1996-го – головний редактор газети “Політика”. У 1999 році видання було закрито рішенням Московського райсуду Києва “за розголошення державної таємниці”.

2000-2006 – головний редактор газети “Свобода” (ЗАТ “Редакція газети „Політика“”).

2006-2007 – народний депутат України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№ 26 у виборчому списку). Голова підкомітету з питань організації роботи Верховної Ради Комітету ВР з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР.

З листопада 2007 року – народний депутат України VI скликання від БЮТ (№ 29 у списку). З липня 2009 року заступник голови Комітету ВР з питань бюджету. Голова Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування можливих фактів порушення законодавства у сфері майнових, земельних, фінансових та інших відносин міським головою Харкова Михайлом Добкіним і секретарем Харківської міськради Геннадієм Кернесом.
19 жовтня 2010 року був виключений з фракції БЮТ[1].
Скандали
Судові

О. Ляшко неодноразово мав справу з українськими судами. Про перший серйозний досвід такого роду різні джерела повідомляють без прив’язки до журналістської діяльності. У 1994-му його заарештували і в тому ж році судили за кількома статтями КК України – в тому числі, за розкрадання державного та колективного майна у великих розмірах, самовільне присвоєння влади і т. д. Вирок – шість років з конфіскацією майна. Через рік був звільнений за амністією, а в 1998-му судимість було достроково погашено.

У 2001 році О. Ляшко був засуджений умовно вже за професійну діяльність. Кілька його матеріалів кінця 1990-х про колишнього в. о. віце-прем’єра Василя Дурдинця вітчизняна Феміда визнала наклепом. А в серпні Європейський суд з прав людини в Страсбурзі у справі “Ляшко проти України” віддав перевагу першому, визнавши ущемлення права журналіста на свободу слова. Власне, і в політику Ляшко потрапив, позиціонуючи себе журналістом-розслідувачем, борцем за свободу слова й проти корупції та свавілля чиновників.

У розпал “коаліціади-2006”, будучи вже нардепом, О. Ляшко заявив про те, що хтось передав йому можливі докази про дачу хабара лідеру Соцпартії Олександру Морозу за входження СПУ в коаліцію з Партією регіонів. Пізніше суд за позовом спікера парламенту визнав розповсюджені “бютівцем” відомості недостовірними і зобов’язав їх спростувати.
Бійки у Верховній Раді
Детальніше Бійки у Верховній Раді України

18 травня 2011 у сесійній залі Верховної Ради вчинив бійку з Першим заступником Голови Верховної Ради Адамом Мартинюком.
Рейтинги

У 2006 році в списку найбільш молодих і перспективних українських політиків журналу “Фокус” був удостоєний 20-го місця. На думку видання, перспективність обумовлена тим, що О. Ляшко “входить до числа найбільш активних представників однієї з найвпливовіших фракцій у парламенті”.
Хобі

Колекціонування монет, краваток, окулярів.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ляшко_Олег_Валерійович