У той же день колектив Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" у Молодіжному театрі обласного центру урочисто відзначав своє міжнародне професійне свято. З цією поважною музейною установою плідна співпраця у січні цього року була закріплена формально відповідною угодою. Почесною грамотою Українського інституту національної пам'яті був нагороджений генеральний директор заповідника Андрій Курданов, який також отримав в подарунок книги: "Партизанська і підпільна боротьба в Україні 1941-1944 роки: Історія, люди, пам'ять" та "Козацька скарбниця. Гетьманські читання". Від імені директора Українського інституту національної пам'яті, член-кореспондента Національної академії наук України Валерія Солдатенка почесну місію здійснив також представник Інституту в Чернігівській області.

Цікаво, що керівництво Українського інституту національної пам'яті за згодою з очольниками заповідника вирішили відзначити подвижницьку просвітницьку діяльність доглядача цієї установи Юрія Ярошенка, який з власної ініціативи успішно пропагував виставку "Чернігів і чернігівці сто років тому". Молодому співробітнику вручено примірник книги "Чернігів. Історія міста", автором якої є Сергій Лепявко, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам'яті, доктор історичних наук, професор Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Другий примірник цієї першої історії Чернігова передано до бібліотеки заповідника.

Великому кораблю - велике плавання, - саме так 18 травня побажав подальшого успішного розвитку заповідника як науково-дослідної установи С. Бутко від імені керівництва Українського інституту національної пам'яті та особисто його директора В. Солдатенка на презентації ґрунтовного наукового видання про пам'ятку архітектури національного значення "Чернігівський колегіум", яку провів Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній" у помешканні іншої пам'ятки Спасо-Преображенського собору.

Український інститут національної пам'яті

Учасники заходу говорили про походження видатної громадської діячки, педагога, про її нелегкий життєвий шлях. Адже їй, людині принциповій і щирій у своїх переконаннях, довелося пережити еміграцію, поневіряння на власній батьківщині. Зокрема, Володимир Єрмак, протягом років вивчаючи життя Софії Русової, навів низку маловідомих фактів з її біографії. Олексій Гальонка – заступник директора обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського звернув увагу присутніх на заходи, спрямовані на донесення до педагогічних працівників ідеї педагогічної спадщини Софії Русової, зокрема, організацію “Центрів Софії Русової”.

Про вшанування пам’яті видатної землячки розповіла Тетяна Глушак – заступник директора з виховної роботи Олешнянської ЗОШ І – ІІІ ст. імені Софії Русової. Вона зазначила, що “ми всі горді з того, що на нашій землі з’явилася така видатна постать”. Сьогодні в школі проводиться значна робота щодо повернення з забуття та впровадження спадщини С.Русової в педагогічний процес.

“Постаттю планетарного масштабу” назвала Софію Русову Тамара Демченко – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України інституту історії, етнології та правознавства імені О.М.Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка та зазначила, що життєвий шлях і справи СоФії Русової потребують ще подальшого вивчення.

На завершення “круглого столу” його учасники мали змогу переглянути документальний фільм “Софіїн день”, присвячений життю та діяльності видатної землячки.

“На те, щоб отримати будинок у свою власність, у нас пішло три з половиною роки і майже 120 тис. грн. Це було дуже непросто”, – сказала вона.

Напівзруйновану будівлю, вік якої – 120 років, сільська рада продала дворянським нащадкам за 32 тис. грн. Ще майже 100 тисяч родина витратила на оформлення покупки – аукціон, різні експертизи БТІ тощо. Доки тривала ця тяганина, Олена Малишко створила в садибі культурний центр, у якому проводила Старобілоуські читання – науково-практичні конференції на історичну тематику. Водночас розшукувала по селу меблі та речі, які колись належали її предкам.

За словами О. Малишко, оформлення музейної експозиції в будинку ще не завершене, але з тих матеріалів, що вже є, можна дізнатися багато цікавого про рід Березовських. Серед його представників – старшини чернігівських козацьких полків, генерал імператорської армії та музиканти. Найвідоміший із них – композитор Максим Березовський.

Днями в садибі-музеї була проведена перша екскурсія. Олена Малишко каже, що офіційно відкриє музей після належного оформлення однієї-двох кімнат.

Наталія Потапчук, УКРІНФОРМ
 

Новгород-Сіверська РДТРК "Сіверська"

На кінець року основний фонд музеїв налічував 445,6 тис. різних експонатів. У науково-допоміжному фонді знаходилося 245,2 тис. предметів.

У 2011 р. експозиції відвідали 888,4 тис. осіб, з них близько половини (48,7%) – учні та студенти. У середньому в кожному з музеїв побували 28,7 тис. осіб. Майже для половини відвідувачів проведено 24,2 тис. екскурсій. Найбільшою популярністю користувалися національний архітектурно-історичний заповідник “Чернігів стародавній” (31,6% загальної кількості відвідувачів), обласний історичний музей ім.Тарновського (17,0%), національний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” (15,0%).

На кінець 2011 р. роботу музеїв забезпечували 624 працівники,  у т.ч. 205 наукових співробітників та екскурсоводів, 12 осіб були залучені на громадських засадах. За рік працівниками музеїв підготовлені та видані  530 наукових видань та публікацій, розроблені 202 тематико-експозиційні плани.

Крім самостійних, в області діяли 29 музеїв, створених у складі підприємств, установ, організацій, навчальних закладів.

“У садибі Костомарова повністю відремонтовано дах, а стіни, які почали деформуватися, були стягнуті металевими конструкціями. Якби це не було зроблено до зими, вже зараз будівлю було б втрачено. Таким чином, вона була врятована від руйнації й має всі шанси набути згодом первозданного вигляду”, – запевнив куратор проекту музейного комплексу Миколи Костомарова Борис Дєдов.

За словами художника, під час реставраційних робіт фахівці намагаються відновлювати будинок Миколи Костомарова таким чином, аби не було помітно різниці між автентичними й сучасними матеріалами. Протягом двох років порятунку музею-садиби, якому вже понад 150 років, було також відновлено вікна, димарі й на 70% підлогу.

“А вже за рік можна буде говорити про відкриття музею Миколи Костомарова в Дідівцях”, – переконаний Дєдов.

У свою чергу заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко висловив сподівання, що до 200-річчя з дня народження Миколи Костомарова в його садибі буде відкрито музей, а держава та інші меценати нарешті долучаться до матеріальної підтримки реставраційних робіт.

“Найважливішу справу – збереження цієї садиби від руйнації – ми разом з моїми колегами зробили. Це була громадська акція “Микола Костомаров повертається на Чернігівщину”. Думаю, наповнити експонатами музей буде легше”, – зазначив віце-спікер.

Окрім створення повноцінного музею-садиби Миколи Костомарова в Дідівцях, планується також відновити церкву, криницю та паркову частину.

Майя Заховайко, УКРІНФОРМ

Він народився у 1935 році за тисячі кілометрів від моря в місті Батурин на Чернігівщині, але за покликом серця пов’язав свою життєву долю саме зі службою на військовому флоті.

Закінчивши Військово-морське училище підводного плавання, проходив службу на Чорноморському, Північному та Тихоокеанському флотах. Тривалий час керував атомним підводним човном.

Виставка створена на основі матеріалів, переданих Валентином Євгеновичем чернігівському історичному музею імені В.В.Тарновського та наданих Національним історико-культурним заповідником “Гетьманська столиця”, що в Батурині.

Майже 200 експонатів: мундири, нагороди, прапор атомного підводного човна, яким командував Валентин Соколов, фото, документи розповідають про військову службу і громадську діяльність видатного чернігівця. Крім того доповнюють групу меморій макети військових кораблів і підводних човнів.

Презентацію відвідали військовослужбовці гарнізону, ветерани, культурні діячі, студенти і школярі навчальних закладів обласного центру.

Фестиваль “Сіверська феєрія” – мандруючий. Вперше він проведений у Менському районі і для цього є вагомі причини. Макошинська “Юність”, а згодом і Менська “Фієста” стали візитівкою Чернігівщини. Ці діти представляють нашу область по всій Україні і закордоном.

В першому на Чернігівщині фестивалі-конкурсі циркового мистецтва також брали участь Чернігівські дитячі колективи “Тріумф”, “Скоморохи”, “Менестрелі”, Щорська “Світлана”, Носівський “Кол Арт”. До нас завітали і численні гості – аматорські циркові колективи з Харкова, Полтави, Сум, Брянська та Гомеля. Організатори заходу не виключають, що вже в наступному році фестиваль стане Міжнародним і коло учасників значно розшириться.

Протягом трьох днів проходила конкурсна фестивальна програма. Діти хвилювалися і намагалися показати журі все чого навчилися, а глядачам подарувати радість та свято.

http://chodtrk.com.ua/?p=3688

Спеціалісти кажуть, кожен твір – неповторний, зробити його точну копію неможливо. Це складні багатопланові композиції, в яких присутні об’єм, перспектива і висока художня майстерність.

Присутні були вражені картинами. Декого виставка навіть надихнула на створення віршів.

Отримати ковток натхнення можуть всі бажаючі. Виставка працюватиме протягом місяця.

– Сергію Анатолійовичу, що спонукало Вас до написання книжки, в якій зібрана вся історія стародавнього міста – від часів його заснування й до наших днів?

– Головна причина того, чому я взявся за цю роботу – відсутність такої книжки взагалі. Єдиний історичний нарис про Чернігів був написаний 100 років тому. Він мав невеликий обсяг і, зрозуміло, уже застарів. У 80-х роках минулого століття вийшла книжка Андрія Карнабєда, але то був історико-архітектурний нарис. Отже, мені, як споживачу, та й іншим людям, які цікавляться історією Чернігова, просто не було що прочитати про місто. Загалом-то про нього писалося багато, особливо в останні десятиріччя. Проте це були, в основному, невеличкі публікації на кілька сторінок чи збірники. Тобто, матеріал дуже фрагментарний, подібний до розкиданих шматочків мозаїки, з яких цілісну картину історії Чернігова скласти було неможливо.

Працюючи над книжкою, я користувався не архівними джерелами, а брав оті розкидані по різних збірниках статті і “ліпив” їх докупи в один великий текст. Хоча у список літератури, опублікований у книзі, увійшло далеко не все. Зокрема, я не включав туди газетні публікації, з яких брав один чи два дрібних факти. Так, наприклад, газету з інформацією про проведення у Чернігів газу я включив у список. А видання, де розповідається, як поліцейський Покотило виловлював гімназистів, які плавали на крижинах по Десні, а він стояв на мосту і ловив їх, щоб молоді дурні не втопилися, не включив. Книжка – науково-популярна, не містить посилань, а отже й усі джерела вказувати не обов’язково.

– В одній із чернігівських книгарень першу партію досить недешевої за ціною “Історії міста” розкупили за кілька днів. Воно й не дивно – книжка привертає увагу як змістом, так і оформленням. Особисто мені дуже сподобався розворот обкладинки, де зображені різьблені вікна старих дерев’яних будинків Чернігова. Звідки така краса, хто допомагав з ілюстраціями?

– Найбільше матеріалів узято з Чернігівського історичного музею імені В. В.Тарновського, там фотографи видавництва провели найбільше часу. Вони робили знімки старовинних речей з експозиції, із запасників, фотографували матеріали, що стосуються преси та документів, печатки, і це була довга, важка і марудна робота. Є в книжці також ілюстрації з художнього музею, заповідника “Чернігів стародавній”, музею Михайла Коцюбинського. В заповіднику, зокрема, фотографувалися архітектурні споруди, – ззовні й зсередини, Царські врата Борисоглібського собору. А що стосується старих світлин, то тут найвагоміший внесок зробив чернігівський колекціонер Костянтин Ягодовський. Більшість фотографій кінця 19-го -20-го сторіч узяті з його колекції. Він сам їх сканував і готував до друку.

– Чи є у Вашій книзі суперечливі моменти з точки зору історичної науки?

– Книжка є авторською і тому все, що там представлено – це моя власна точка зору, і я не претендую на істину в останній інстанції. Власне, у сучасній історіографії зараз уже перемагає думка, що історія – це, насамперед, історики, тому що вона “переломлюється” через людей, які її пишуть. Звісно, якісь питання тут висвітлені не так, як в іншій літературі. Але знову ж таки, іншої праці з історії Чернігова у нас просто немає. Якби було видано 5-7 історичних монографій, можна було б говорити про різні точки зору і порівнювати. А так єдине, що може привернути увагу – це дата заснування міста. Тому що, на мою думку, достатніх доказів того, що Чернігову – 1300 років, поки що не наведено. І тому я зупинився на трішки меншому віці міста, визначеному на підставі археологічних розкопок. Це, приблизно, 1150 років. Тобто, заснований Чернігів був не у сьомому чи восьмому сторіччі, а швидше в дев’ятому.

– Під час роботи над книжкою Вам вдалося натрапити на якісь маловідомі факти? Що особисто для Вас було відкриттям?

– У книжці 70% інформації – це маловідомі факти, бо, як я говорив, значна частина їх узята з газет. Наприклад, згадка про льотчика, який у 1911 р. здійснив перший політ над Черніговом…

Крім того, наведено численні факти, відомі лише окремим ученим і краєзнавцям. Такими є розповіді про ювелірні майстерні давньоруського Чернігова, життя та навчання учнів колегіуму, побут чернігівців у 19-му столітті, відвідування міста російськими царями, австрійським імператором, козацькими гетьманами. Іван Мазепа, зокрема, їздив молитися чернігівським іконам і писав про це у своїх листах. І, очевидно, тому давав великі гроші на чернігівські святині.

А поява парку на Валу пов’язана з відвідуванням міста царевичем Костянтином Миколайовичем. Перебуваючи у Чернігові, він звернув увагу на величезний смітник на руїнах старої дерев’яної фортеці, що до кінця 18-го сторіччя стояла на Верхньому замку – там, де зараз пам’ятник Шевченку. Старі гармати валялися тоді просто в землі. Царевич зробив зауваження місцевим чиновникам і тільки після того вони навели порядок на Валу і поставили перші гармати на постаменти. Завершив упорядкування цього місця губернатор Андрієвський аж у 1896 році.

Відкриттям для мене стало те, що в період Великої Вітчизняної війни, під час наступу гітлерівців на Чернігів, місто оборонялося упродовж двох тижнів. Як на початок війни, це дуже тривалий термін і справді особлива сторінка історії Чернігова. Період оборони й окупації нашого міста мене настільки вразив, що цю частину великої книги я видав раніше окремими варіантом під назвою “Чернігів у роки війни (1941-1943)”.

Водночас мене дуже здивувало, що в радянські часи, коли нібито велика увага приділялась патріотичному вихованню, звучали заклики берегти пам’ять про героїв Великої Вітчизняної, практично не було літератури, яка б розповідала про Чернігів у воєнний період. Мене вразило, що ця сторінка історії міста абсолютно не була відома радянським піонерам обласного центру, про неї майже не говорили і не писали.

– Які періоди історії Чернігова Ви вважаєте унікальними?

– Найцікавішою, на мій погляд, була доба Київської Русі (хоча вона і найменше досліджена). Так, наприклад, взявши до уваги той факт, що під Черніговом з 10-го сторіччя збереглося найбільше дружинних курганів, можна говорити про те, що тут проживало найбільше дружинників. А оскільки це значною мірою були варяги, то, відповідно, й розташовувались великі варязькі поселення.

Також Чернігів був центром ювелірного виробництва. Тут знайдено близько десяти ювелірних майстерень, це – найбільша їх кількість у містах періоду Київської Русі. Крім того, в місті відкопано півтора десятка ювелірних скарбів. І взагалі Чернігів входив у трійку найбільших міст Київської Русі. Сьогодні цей факт усвідомлюється погано, тому що Чернігів сприймається як провінційне місто. А тоді це була справжня столиця одного з найбільших князівств Київської Русі.

Що стосується пізніших часів, то друге піднесення Чернігова припало на кінець 17-го – початок 18-го століть у добу правління Івана Мазепи. Однозначно то – період розквіту міста, коли Чернігів був центром монументального будівництва, культури, церковного і літературного життя лівобережної України.

У 20-му сторіччі найбільше мене вразила історія льотного училища, яке досі не було вплетене в історію міста. Це було дійсно унікальне явище для всього Радянського Союзу і світової космонавтики. На сьогодні вже більше десятка випускників училища стали космонавтами і дуже шкода, що цей навчальний заклад був так бездарно знищений.

– Кілька роки тому побачила світ “Коротка історія Чернігова”, куди, як відомо, увійшла частина матеріалів з цієї, майже готової на той час книги. Чи був сенс видавати “Коротку історію”?

– Книжковий ринок і споживачі вимагають різної літератури. Тому всеохоплююча історія Чернігова повинна бути подана як у короткому викладі, так і в розширеному. Водночас потрібен іще з десяток різних за жанрами книжок, розрахованих на різні смаки, різного читача, з різним обсягом інформації. Адже одні люди мають час читати, інші не мають, одні хочуть дивитися картинки, а інших цікавить змістовний текст. З урахуванням різних потреб споживача і була написана “Коротка історія Чернігова”.

– Чи є у Вас намір продовжити цю тематику і видати ще якусь книжку з історії Чернігова?

– У мене в напівготовому стані є ще близько десятка книжок з історії Чернігова різного формату. Вже, зокрема, готуються до друку книга-альбом “Декілька слів про Чернігів” та друге видання книги про Чернігів у роки війни. Остання книжка матиме 120 ілюстрацій. Майже всі вони – оригінальні, адже взяті з приватних та німецьких колекцій.

– Бажаю Вам здоров’я і наснаги видати всі написані й недописані книжки. Щедрих Вам спонсорів і солідних видавців!
– Дякую.

Наталія Потапчук, УКРІНФОРМ

Вітаючи учасників форуму, заступник голови облдержадміністрації Віктор Тканко зазначив, що Україна має безцінну культурну спадщину, що становить невід'ємну частину пам'яті та історії українського народу. Зберегти надбання минулого, усі витвори нашого історичного буття, аби передати їх майбутнім поколінням - це висока і благородна місія, яка покладається сьогодні на музеї та заповідники.

Знаковим є те, що 2012 рік за ініціативою Президента України Віктора Януковича проголошено Роком культури і відродження музеїв.
Віктор Тканко наголосив, що обласна державна адміністрація приділяє значну увагу підтримці та розвитку музейної галузі. Зокрема, проблеми та перспективи діяльності музейних закладів двічі виносилися на розгляд Громадської гуманітарної ради, створеної при голові облдержадміністрації.

Протягом п'яти останніх років одним з пріоритетних напрямків роботи облдержадміністрації було музейне будівництво, збереження і розвиток музейної мережі. Прикладом масштабних інвестиційних проектів в області є розбудова об'єктів Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", меморіального комплексу "Пам'яті Героїв Крут", музейно-меморіального комплексу партизанської слави "Лісоград", історико-археологічного музейного комплексу "Древній Любеч".

Спільно з Міністерством культури України вирішується питання щодо створення філії архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", заповідника "Садиба Лизогубів" у селищі Седнів Чернігівського району.

На виконання Указу Президента України "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії" у 2013 році планується урочисто відкрити музейно-меморіальний комплекс пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами.
"Прагнення зберігати і примножувати власну культурно-духовну спадщину свідчить про високий рівень будь-якої нації, тому наше завдання на сучасному етапі - відтворити музейний простір, через який всі здобутки поколінь стануть доступними кожному громадянину нашої держави", - підкреслив заступник голови облдержадміністрації.

Користуючись нагодою, що форум проходить напередодні Міжнародного дня музеїв, Віктор Тканко привітав присутніх з професійним святом, побажав успіхів у справі збереження духовних скарбів українського народу та вручив відзнаки облдержадміністрації кращим працівникам музейної справи.

Начальник головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини облдержадміністрації Сергій Мойсієнко ознайомив присутніх з концепцією Програми розвитку музейної справи в Чернігівській області на 2013-2017 роки, якою, зокрема, передбачається покращення матеріально-технічної бази, створення належних умов для зберігання предметів державної частини Музейного фонду України, удосконалення системи обліку музейних предметів тощо. Він також презентував обласну акцію "Відреставруй експонат".

Про механізми співпраці шкіл і музеїв йшлося у виступі начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Анатолія Заліського. За його словами, в закладах освіти області діє 114 музеїв різних профілів. Найбільше серед них - історико-краєзнавчих та військово-історичних музеїв. 25-м - присвоєно почесне звання "Зразковий музей". Також створено 136 музейних кімнат. Завдяки музейній роботі значно зростає зацікавленість школярів історичним минулим Чернігівщини.

У рамках форуму між головним управлінням культури, туризму і охорони культурної спадщини облдержадміністрації та управлінням освіти і науки облдержадміністрації було підписано угоду про співпрацю.
 

Протягом 2011 року до українських музеїв, бібліотек та релігійних закладів було передано предметів старовини на суму 54,5 тисячі гривень. Цього року митниця вперше передає історико-культурні цінності. Вартість предметів, що будуть передані у травні 2012 року становить 111,5 тисяч гривень за оцінкою експертів. 

Відтепер отримали свою постійну прописку у фондах Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" та Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В.Тарновського предмети релігійного призначення, старовинні побутові речі, монети, грошові купюри, колекція листівок.

Загальна вартість історичних цінностей, що будуть передані у травні цього року, експертами оцінена у 111,5 тисяч гривень.

Відповідно до рішення Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей старовинні речі, що визнані історичними цінностями будуть передані:
- до 5-ти Національних музеїв: Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" (предмети релігійного культу, монети, підстаканники, самовари), Національного музею історії України (монети 1540 - 1898 років,  банкноти, казначейські білети, марки 1873-1923 років), Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр." (пристрої до кулемета МG.34), Національний музей українського народного декоративного мистецтва (5 статуеток періоду СРСР), Національного науково-дослідного реставраційного центру України (металевий предмет круглої форми із зображенням Богоматері  та Ісуса);
- до 3-х музеїв: Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В.Тарновського (монети , листівки, банкноти, поштові картки, відкриті листи, поштові марки, предмети побуту, статуетки, штик-ніж зразка 1898 року до гвинтівки "Маузера"), Державного політехнічного музею при НТУУ "КПІ" (патефон 1935 року) і Музею театрального, музичного та кіномистецтва України (друковане видання "Фауст" опера);
- до Чернігівської обласної універсальної бібліотеки ім. В.Г.Короленка (2 старовинні книги);
-  до Чернігівської єпархії УПЦ (дві сучасні ікони "Святі князь Ігор і Великомучениця Ірина" та "Богоматір Афонська").

Загалом протягом травня Чернігівською митницею буде передано до названих вище установ 566 предметів, що становлять історичну цінність для України.

Виставка об’їхала десяток міст, і не тільки України. До Чернігова привезли невелику її частину - 80 фоторобіт. У чернігівських митців до неї ставлення неоднозначне.

Проте всі глядачі зійшлися на одній думці, що виставка ностальгічна та кожен має право висловити своє бачення "20 років без СРСР".

http://www.newch.tv/profile_main1.php?itemid=2026

“Ми не відмовилися від трьох оголошених рекордів – найбільшого серця країни з кількома тисячами освічень у коханні, наймасовішого виконання вальсу на центральній площі міста та наймасовішого параду наречених”, – сказала А.Романова. Водночас, вона зауважила, що конкурс краси серед дівчат із міст-побратимів Чернігова перенесено на осінь.

Заступник міського голови також повідомила, що вже створено гімн фестивалю, його автором виступила Ксенія Зима. У приспіві гімну слова “я тебе кохаю” звучать різними мовами.

Також триває конкурс на найбільш романтичну пару Чернігова. Автори історії, яка вразить відвідувачів сайту, зможуть політати на повітряній кулі та провести романтичний вечір у розважальному закладі.

А.Романова зазначила, що партнерами фестивалю, в основному, є місцеві представники малого і середнього бізнесу. Один із них – ВАТ “Базис” з нагоди фестивалю та Чемпіонату з футболу “Євро-2012” запропонував відвідувачам нові піци – “Ромео та Джульєтта”, “Романтика” та “Футбольна”. Новинки змогли продегустувати місцеві журналісти під час прес-конференції.

За словами заступника голови правління ВАТ “Базис” Дениса Склярця, піца, створена для фестивалю кохання, має форму серця, включає ніжні за смаком інгредієнти і не містить гострого соусу. Водночас, піца “Ромео та Джульєтта” складається з двох різних частин – чоловічої та жіночої, які відрізняються за смаковими властивостями.

Організатори фестивалю переконані, що “Romantik. Chernihiv fest” стане справжнім святом кохання та романтики, і водночас, помітним фестивалем в Україні.

Віталій Манський народився 1963 року у Львові. Навчався в інституті кінематографії. Дебютував як режисер 1989 року, з того часу зняв понад 30 фільмів. Його картини демонструвалися більше ніж на чотирьохстах міжнародних кінофестивалях, серед яких форуми в Каннах, Берліні, Амстердамі, Москві, Сан-Франциско, Мюнхені, Торонто, Лісабоні.

Віталій Всеволодович з 1996 року започаткував проект по створенню архіву аматорських кінозйомок, зроблених на території колишнього СРСР в період з 30-их по 90-ті роки ХХ століття.

Віталій Манський займається популяризацією документального кіно на телебаченні. Він є творцем і автором проекту “Реальне кіно”, який виходив на Першому каналі російского телебачення. У 1999 році перейшов на телеканал “Росія”, де очолив службу виготовлення і демонстрації документальних проектів. В якості продюсера випустив більше 300 фільмів.

http://nslovo.com/blog/manskyj-znyav-kino-pro-menskyh

Урочистості з нагоди Дня Перемоги у Чернігові були надзвичайно велелюдними. Після покладання квітів до могил визволителів міста у сквері ім. М. Попудренка багатотисячна колона городян вирушила на Болдину гору до Меморіалу Слави. Її очолювали бронетранспортер, автомобілі з ветеранами та військовий духовий оркестр. Вишикувані вздовж дороги школярі вручали переможцям квіти.

У мітингу-реквіємі, що відбувся на Меморіалі Слави, взяли участь керівники області та міста, ветерани війни та праці, представники активно діючих політичних партій і громадських організацій, молодь.

Увечері святкування продовжиться на Красній площі, де заплановано тематичну програму “В шесть часов вечера после войны” за участю хору ветеранів та інших творчих колективів Чернігова – аматорських і професійних.

http://newsar.ukrinform.com/ukr/order/?id=1097567

Активну підготовку до організації та проведення акції в нашому місті здійснили волонтери та регіональний представник фонду в Чернігівській області Ольга Кукуюк. На зборах волонтерів 3 травня обговорювали різні питання щодо роботи на вулицях міста, проведення флешмобу та концерту, запуск небесних ліхтариків 6 травня.

Загалом близько 500 волонтерів в області та місті Чернігові були задіяні в заході. “Це безцінний досвід у роботі з людьми. Знання, здобуті під час спілкування, знадобляться у подальшому житті”, – переконані учасники.

5 травня близько 100 волонтерів міста зібралися в штабі Всеукраїнської благодійної акції “Серце до серця”. Отримавши ідентифікатори, скриньки, сердечка – наліпки, молодь, налаштована на добрі справи, розійшлася містом збирати кошти для придбання медичного обладнання для дітей, хворих на цукровий діабет.

Координатори акції в Чернігівській області вдячні волонтерам – студентам вищих навчальних закладів: Чернігівського державного інституту економіки і управління, Чернігівського державного технологічного університету, Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, учням загальноосвітніх навчальних закладів та всім небайдужим жителям нашого міста, хто долучився до цієї акції.

Вперше в м. Чернігові на підтримку акції було проведено флешмоб, святковий концерт та запуск небесних ліхтариків. 5 та 6 травня міський Парк культури та відпочинку був наповнений серцями: “серце добра” створили із волонтерів та всіх бажаючих чернігівців, у нічне небо піднялися червоні ліхтарики добра, любові та надії.

“Один підпис може змінити чиєсь життя. Один лист може повернути надію. Один голос може бути почутим на іншому кінці світу, а одна гривня може врятувати життя”, – ось головні ідеї акції “Серце до серця”.

За інформацією Чернігівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

http://www.newch.tv/profile_main1.php?itemid=2013

Світлана Філін виконувала пісню "Баллада о солдате" Михайла Матусовського, та "Багряний листопад" Анатолія Вострокнутова.
    
За рішенням суддівської колегії українська солістка стала лауреатом  в номінації "виконавець пісень професійних авторів" та отримала спеціальний диплом "За яскраве втілення військової теми в пісні". Також журі нагородило її пам'ятним знаком - медаллю "Лауреат Московського міжнародного фестивалю армійської пісні "Віват, Перемога".

Більше того головний суддя Фестивалю заслужений артист Російської Федерації Борис Галкін запропонував українській співачці виступити в фінальному гала-концерті.
 - Мене вразила пісенна атмосфера, яка була присутня на Фестивалі у Москві. За мене вболівало багато присутніх, вихідців з України, - поділилася враженнями Світлана Філін.
 

“Цьогорічний фестиваль “Хліб” складається з двох частин: перша -“посівна” – відбудеться з 4 по 7 травня, друга – “збір урожаю” – з 15 по 19 серпня. Відвідувачам хутора пропонують пожити в наметах, посіяти пшеницю, поспостерігати за роботою народних майстрів і навіть власноруч виготовити опудало”, – йдеться у повідомленні.

Учасників розіб’ють на бригади, кожна з яких оратиме і заволочуватиме конем землю, сіятиме пшеницю, встановлюватиме “на бойовий пост” опудала, жатиме, молотитиме й пектиме хліб. Керуватимуть їх роботою люди літнього віку, котрі пам’ятають давню технологію виробництва життєдайного продукту.

Окрім виконання основного завдання, фестивальна програма передбачає відзначення Дня Перемоги, майстер-клас із йоги, музично-вогняне театральне шоу, перегляд фільмів у “кіносараї” та багато інших цікавих заходів.

http://newsar.ukrinform.com/ukr/order/?id=1096752

Варто нагадати, що на цей час до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено загалом 15 українських номінацій, з яких дві – природні пам’ятки. Науково-методична робота, спрямована на забезпечення виконання усіх необхідних вимог та процедур для внесення цих об’єктів до основного списку, триває.

Під час конференції відбулося детальне обговорення існуючих номінацій, проаналізовано перспективи їх включення до основного списку, вказано на можливі недоліки номінацій з огляду на їх специфіку (автентичність, серійність, категорію тощо) та відповідність усім вимогам ЮНЕСКО.

Кілька українських номінацій потребують додаткового опрацювання. Йдеться насамперед про такі з них: Культурний ландшафт каньйону Кам’янця-Подільського; Історичний центр міста-порту Одеси; Історичний центр Чернігова, IX-XIII ст.; Канівські Дніпровські схили з могилою Тараса Шевченка (м. Канів).

Загалом учасники конференції одностайні стосовно реальності планів керівництва Мінкультури щодо необхідності активно нарощувати присутність України у Списку всесвітньої культурної спадщини, оскільки країна дійсно має для цього величезний потенціал, необхідну науково-методичну базу та потужний кадровий ресурс.

За інформацією прес-служби Міністерства культури України

У справжнє свято пісні у музики перетворили творчий вечір оркестр баяністів дитячої музичної школи № 2, квінтет вчителів дитячої музичної школи №2, лауреат міжнародних і Всеукраїнських конкурсів, випускник Миколи Васильовича Ігор Саєнко і родзинка нашого міста заслужений народний аматорський хор “Десна”, які поставили гарний фінальний акорд у цьому чудовому святі.

Колектив обласного навчально-методичного центру культури і мистецтв щиро вітає Миколу Васильовича з ювілеєм та бажає козацького здоров’я, нових творчих злетів на мистецькій ниві та невичерпної життєвої енергії.

http://onmckim.com.ua/news/2012-04-26-586

Перші зйомки музичного кліпу відбулися в Чернігові на Болдиній горі біля Вічного вогню.

Незабаром вони продовжаться пройдуть у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України, який дислокується в селищі Десна на Чернігівщині. Там режисери зніматимуть бойові будні українського солдата-сухопутника.

– В музичному кліпі ми хочемо показати, як солдати та офіцери водять бойові машини, стріляють зі зброї, метають гранату, стрибають з парашутом, тобто займаються бойовою підготовкою, – повідомив Юрій Чаус.

Прем’єра п’ятихвилинного кліпу “Сухопутні війська України” відбудеться 12 грудня – на День Сухопутних військ Збройних Сил України в ефірі національних телеканалів.

Учасники мітингу-реквієму поклали квіти до могили письменника та його дружини.

Віктор Тканко у своєму виступі наголосив, що ім'я Михайла Михайловича Коцюбинського належить до когорти безсмертних імен, які вічно житимуть у пам'яті українського народу, бо не згасне вогонь його чарівного слова і продовжить зігрівати людські серця.

На честь видатного письменника в Чернігові засновано обласну премію імені Михайла Коцюбинського, якою щороку нагороджуються відомі поети і прозаїки, народознавці та журналісти. Активно популяризує творчу спадщину митця Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Коцюбинського, який є справжнім осередком літературного та культурного життя краю.

На заході з нагоди 99-ої річниці від дня смерті М.Коцюбинського також виступив доцент Чернігівського Національного педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка, член Національної спілки письменників України, лауреат обласної премії ім.М.Коцюбинського, поет Василь Буденний.

На завершення мітингу-реквієму вокальна група Чернігівського народного хору обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм виконала твір невідомого автора "Молитва до Господа".

Також нагороди отримали у номінаціях:
Міс “Грація” – Оксана Русманенко
Міс “Романтизм” – Марія Чернієнко
Міс “Чарівність” – Аліна Пампуха
Міс “Усмішка” – Вікторія Славова
Міс “Фотомодель” – Олена Пулинець
Міс “Спорт” – Юлія Косаренко
Міс “Сексуальність” – Ірина Михайленко
Міс “Гламур” – Карина Киракосян.

Гостей свята розважали танцювальний колектив “Міріданс”, театр тіней “Fireflies”, популярний вокальний дует “Twins”, переможниця “СтудГоллівуда-2012” Олена Федотова

.Автор фото Є. Дубенець
http://stu.cn.ua/news_view/359/

Оксана Мартиненко – випускниця Московської іконописної майстерні імені Андрія Рубльова. Лейтмотивом творчості художниці є ідея світла. Секретом натхнення Оксана вважає віру в Бога.

Іван Мартиненко вже багато років займається різьбленням. На виставці представлений фрагмент іконостасу його роботи. Він виконаний глубоко рельєфною різьбою у рослинному та зооморфному орнаменті.

У подружжя зростає троє діток, які пробують себе у різних творчих напрямках. Свої малюнки та доробки юні митці показали глядачам. Виставка працюватиме ще три тижні.

http://www.newch.tv/profile_main2.php?itemid=1991

http://www.newch.tv/profile_main2.php?itemid=1992

Грамоти районної ради та райдержадміністрації вручено працівникам редакційного колективу. Редактор – заслужений журналіст України, голова Асоціації регіональних ЗМІ Олександр Назаренко – отримав також Почесну грамоту від голови НСЖУ І.Ф.Лубченка.

Під час урочистостей вшанували також ветеранів найтиражнішого в області районного друкованого видання та друкарні, згадали сторінки історії “Колгоспного життя”, “Колгоспної правди”, “Нашого слова”…

Редактор газети від імені редакційного колективу щиро подякував співзасновникам, усім друзям і прихильникам районки за високу оцінку журналістської праці, щирі вітання, плідне і конструктивне співробітництво протягом багатьох років.

Унікальність цього фестивалю полягає у тому, що діти виконують духовні піснеспіви силами своїх чистих голосів і душ, без будь-яких фонограм або інструментів. Співають так, як співали їх пращури століття тому, повертаючи із забуття істинну духовність нашої нації, якої так не вистачає сьогоденню.

Бадалов Олег

Художник-сценограф киянка Віра Задорожня з успіхом продовжила в цій виставі “котячу тему”, адже попередня її спільна робота з чернігівськими лялькарями була над виставою “Киць чин дім” У виставі грають і співають, хоча правильніше сказати грають в оперу, актори театру: Ігор Маджуга, Ольга Клименко, Ірина Олійник, Олександр Олійник, Вікторія Язичян.

17 і 19 квітня Творча Експериментальна Майстерня театру (керівник і режисер Рената Гофурова) теж представила свою нову роботу–виставу за п’єсою К. Хігінс “Гарольд і Мод”. А вже незабаром ТЕМ порадує своїх прихильників ще однією прем’єрою “Мрії, мрії” за творами А.Чехова

Завідуюча літературною частиною театру Мирослава Губар

http://www.cult.gov.ua/news/u_chernigivskomu_oblasnomu_teatri_ljalok_im_oleksandra_dovzhenka_prem_eri/2012-04-19-3544

І Чернігів разом з нею. В управлінні стратегічного розвитку Чернігівської міськради вважають, що проведення Євро-2012 має величезне значення для розвитку місцевого туризму. Столичні туроператори включають древній Чернігів у маршрути для учасників і гостей чемпіонату. А що зробили у самому Чернігові для зацікавлення потенційних гостей? На це запитання під час круглого столу, влаштованого медіа-центром “Моє місто”, відповідали представники місцевої влади, туристичних та мистецьких організацій.

Оновлено і перекладено англійською буклет про заповідник. Зараз триває ремонт на найвідвідуванішому туробєкті – Антонієвих печерах. Про історичні та архітектурні пам’ятки туристам розповідатимуть інформаційні стенди. На Валу з’являться торгівельні майданчики в народному стилі. І, можливо, відновлені ліхтарі – якщо цю турботу візьмуть на себе, наприклад, місцеві підприємці. А от гармати поки що так і стоять з вандальськими надписами, і дерев’яні сходи залишаються зламаними. Готелі та заклади громадського харчування уже готові приймати туристів – і персонал навіть англомовний де-не-де з’являється, звітують посадовці.

Митець Володимир Мороз до очікуваної навали туристів ставиться скептично – футбольний контингент більше схильний до пива, ніж до сувенірів. Тим не менш, Спілка майстрів теж готується…

“Складається враження, що в Україні крім церков та дорогих готелей нічого нема”, – пише один з англійських футбольних фанів. Та є, але от чи готове воно до Євро? Чи полагодять пішохідні переходи, чи приберуть сміття з вулиць, куди дінуться бродячі собаки і…бродячі люди? Звичайно, на все це одразу не вистачає коштів… Інформація для самостійних роздумів: малюнок символів Євро-2012 коштував Україні сто тисяч доларів.
То чи варто так напружуватися заради туристів, які, МОЖЛИВО, зазирнуть до Чернігова – прозвучало питання до посадовців від ЗМІ. “У нас не все так ідеально, щоб знехтувати зайвою можливістю навести лад”, – такою була відповідь. І стосується вона, напевно, всіх нас – бо з туристами чи без, а нам жити у НАШОМУ місті.

http://chodtrk.com.ua/?p=3144

Адже, крім багатьох позитивних рис, чимало наших співвітчизників мають кілька недоліків: вони – надто заздрісні, жадібні і продажні. Тому мине не менше двадцять років, коли в нашій багатостраждальній і вже незалежній України щось почне змінюватися на краще. Втім, знадобиться ще принаймні два десятиліття, аби ми нарешті відчули себе нацією”.

І ось, через двадцять років, відомий письменник, журналіст, керівник громадської організації “Чернігівський інтелектуальний центр” Сергій Дзюба пригадав власний прогноз (який, на жаль, цілком справдився) на презентації своєї вже 31-ї книги “Троянці”. Власне, так називається давно написана, проте вперше оприлюднена повість, яка увійшла до його нової книги прози та публіцистики. Це – твір про “стукачів” КДБ, створений за реальними фактами. Отож головні герої мають своїх прототипів. Тема – дратівлива, гостра, та автор, як і двадцять років тому, – такий же щедрий на дотепні передбачення та афоризми. З ним – не занудьгуєш! Тому кожна творча зустріч із письменником – свято, і зал у Чернігівському літературно-меморіальному музеї М. Коцюбинського на його презентаціях – завжди переповнений.

Здається тільки-но, в 2011-му, одна за одною побачили світ дві публіцистичні книжки Сергія Дзюби – “Королі і „капуста”. Неймовірні пригоди українця Павлюка” та “Життя між кулями”. Кожна – під 500 сторінок, наклади – по 5 тисяч примірників. Та ще й і з радіоверсіями на DVD-дисках (тобто водночас вийшли книги і радіокниги). Крім того, окремо з’явився радіофільм “Улюбленець неба” (про легендарного льотчика Олександра Молодчого). І все це успішно розійшлося: за короткий час автор провів 40 презентацій!

Також п’ять книг Сергія Дзюби, виданих за сприяння регіонального медіа-центру Міністерства оборони України (м. Чернігів) і мецената Олександра Шкурата, з дозволу письменника, викладено на об’єднаному сайті чернігівських бібліотек та українсько-канадського центру: <http://librarys.at.ua/load/knigi_chernigivskikh_avtoriv/3>. Коли інформація про це з’явилася в соціальних мережах, то лише за два місяці зафіксовано понад півтисячі скачувань (а ознайомлень із книжками – вдвічі більше)!

Тепер же автор пообіцяв безкоштовний доступ в інтернеті до своїх “Троянців”. І подякував меценату. Почесний президент Благодійного фонду імені двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого, депутат Чернігівської міськради Олександр Шкурат пообіцяв і надалі підтримувати талановитого письменника, наголосивши, що книжки Сергія – патріотичні, зворушливі й цікаві. Причому їх із задоволенням читають люди будь-якого віку, професій і політичних уподобань.

Про творчість Сергія Дзюби та його шляхетність і людяність говорили на презентації директор музею М. Коцюбинського, правнук класика Ігор Коцюбинський, видатний підводник, капітан першого рангу Ігор Галутва, ветеран війни в Афганістані, герой-розвідник, а нині – відомий художник Олександр Павленко, директор Благодійного фонду імені Олександра Молодчого Тетяна Кузнецова-Молодча, заступник начальника Військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України Юрій Гриськов, керівник Клубу творчої інтелігенції “Оберіг-Чернігів” Ольга Качановська…

Участь у презентації взяли начальник регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Валентин Буряченко, ветерани праці Антоніна Коцюбинська, Надія Галутва, Софія Поляк, письменники Володимир Коваль, Ірина Кулаковська, художник Дмитро Зуганов, дизайнер Анатолій Кульченко (саме завдяки йому “Троянці” мають такий ошатний вигляд), студенти Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої молоді, вчителі чернігівських шкіл, співробітники музею М. Коцюбинського.

Блискуче співали Світлана Макаренко, Ольга Рогожа та Світлана Філін – солістки Військово-музичного центру. А заслужений артист України, автор славетної “Козачки”, композитор Микола Збарацький проникливо виконав пісню на слова Сергія Дзюби “Побудь на моїх устах”.

Презентація завершилася, але присутні ще довго не відпускали автора – того дня йому довелося розписатися на сотнях примірників своєї книжки.

Вадим Мисник, спеціальний кореспондент регіонального медіа-центру Міністерства оборони України (м. Чернігів), підполковник

У конкурсі взяли участь 22 солісти, 14 творчих колективів (дуетів, тріо, ансамблів). Всього 100 учасників віком від 10 до 16 років гідно презентували кращі зразки виконавської майстерності на народних інструментах.

У мистецькому житті це визначна подія для юних музикантів, адже інструментальне виконавство на народних інструментах завжди було невід’ємною частиною української музичної культури. На його багатовікових традиціях виховано не одне покоління молоді.

Конкурсантів представили: Коропський, Носівський, Ічнянський, Ніжинський, Бобровицький, Прилуцький, Борзнянський, Бахмацькі райони, міста: Чернігів, Ніжин, Щорс, Борзна, Прилуки, Короп, Ічня, Бахмач, Боборовиця, Носівка.

Журі конкурсу: Стрига Ангеліна Олександрівна – голова циклової комісії народних інструментів Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького, методист обласного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтв, Заслужений працівник культури України (голова журі); Дорохін Володимир Гранлісович – доцент Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, Заслужений артист України; Базар Михайло Іванович – голова циклової комісії народних інструментів Ніжинського училища культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької; Іванько Олександр Петрович – директор Бахмацької школи мистецтв, Заслужений працівник культури України; Юшко Костянтин Анатолійович – заступник директора з навчально-виробничої роботи Ніжинського училища культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької.

Дипломами учасника конкурсу відмічено: Миколаєнко Дмитро, смт. Ладан, ДМШ; Казакова Наталія, м. Прилуки, школа мистецтв; Родіонов Антон, смт.Короп, школа мистецтв; Ансамбль баяністів, м. Прилуки, школа мистецтв; Дует баяністів “Сяйво” смт. Короп, школа мистецтв; Дует баяністів, с. Віктороівка, школа мистецтв.

Дипломом третього ступеня були нагороджені: Охонько Тетяна, м. Прилуки; ДШМ, Горбач Андрій, м.Прилуки, ДШМ; Сердюк Катерина, м. Ічня, школа мистецтв; Рябчук Олександра, м. Ніжин, ДШМ; ансамбль гітаристів, м. Щорс, дитяча музична школа; ансамбль гітаристів, м. Ніжин ДМШ; квінтет баяністів, смт. Короп, школа мистецтв; дует баяністів, с. Лосинівка, школа мистецтв.

Дипломом другого ступеня були нагороджені: Середа Дарія, Бобровицька школа мистецтв; Бублик Геннадій – м. Ніжин, музична школа; Трусенко Яна – смт. Короп, школа мистецтв; Ночовський Богдан, м. Ічня, школа мистецтв; Костиця Дмитро, ЗОШ № 11 м. Ніжин; Лисенеко Анатолій, смт.Короп, школа мистецтв; ансамбль бандуристів, м. Борзна, ДМШ; ансамбль бандуристів “Веснянка”, м. Ніжин, ДШМ; оркестр народних інструментів, м. Ніжин, ДШМ; дует акордеоністів, м. Бахмач, ДШМ.

Дипломом першого ступеня нагороджені: Денисенко Тетяна, м. Прилуки, ДШМ; Буряк Марія, м. Носівка, ДШМ; Мороз Петро, м. Ніжин, ДШМ; Рибак Микита, м. Ніжин, ДШМ; Ансамбль металофоністів, м. Ніжин, Хореографічна школа; Дует домристів, м. Бахмач, ДШМ.

Дякуючи фінансовій підтримці головного управління культури і туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської облдержадміністрації та профкому Ніжинського училища культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької, всі переможці отримали цінні подарунки.

Сподіваємося, що цей конкурс стане для багатьох його учасників стимулом у творчому зростанні. Творче змагання відкриває нові імена талановитих музикантів, які згодом продовжать навчання в навчальних закладах і стануть працювати в галузі культури і мистецтва.

http://www.cult.gov.ua/news/u_nizhini_vidbuvsja_oblasnij_konkurs_junikh_vikonavciv_struni_sercja/2012-04-18-3543

У сквері (нині – між магазином “Анастасія” та “ПриватБанком”) трохи вглиб на початку минулого століття стояла Олексіївська церква. Якщо придивитися уважно на верхівки дерев у сквері, то можна помітити, що вони немов півколом стоять. Отак свого часу багато років тому вони оточували храм. На цій галявинці, поки не було телебачення, влаштовували так звані “пісні та пляски”. Ставили три вантажні машини, відкривали борти – от і сцена готова. Виступали самодіяльні артисти, сільські колективи.

– Пам’ятаю, ідемо з бабусею колись по стежці у сквері – вона завжди зупиниться, перехреститься, – розповідає Ніна Василівна. – І усі старі люди так робили. Аякже, вони пам’ятали ту церкву, святе місце. А ще згадую, що свого часу у сквері могилу молодої панянки понівечили вандали. Мабуть, хотіли пограбувати. То меняни ходили дивитися. Як відкрили труну – аж помліли, бо лежала дівчина, як жива, навіть квітка на грудях уціліла. А коли повітря потрапило – тіло миттєво розпалися на порох.

Ніна Василівна багато цікавого згадує про наше місто. Розповідає, що у тому приміщенні, де нині магазин “Анастасія”, колись капличка була. Туди гроб з померлими перед відспівуванням у церкві заносили. Там за радянських часів книжковий магазин облаштували, потім горілчаний, ще пізніше – “Ветеран”. Як не зайдеш – завжди у тому магазині напівморок був, холодом тягло.

Де приміщення “ПриватБанку” – був магазин Фридкіна, так меняни його називали. Далі стояла бочка з морозивом: у ній на льоду зберігалося смакіття, яке розкладали у паперові стаканчики. Слідом розміщувалася перукарня, взуттєвий магазин, невеличка хлібна лавка, гастрономчик.
Нині на тому місці давно зведені нові будівлі. Спочатку побудували приміщення райкому партії (зараз там дитяча бібліотека й земельні установи) та пошти.

Навпроти, через площу, колись стояли кіоск тьоті Сіми, аптека, де пахло ліками. Електростанція з трактором всередині, який виробляв електроенергію лише до опівночі. Далі був “Високий” магазин, де продавали канцтовари, іграшки, техніку. Нарешті “Раймаг” і “Чайна”. На місці універмагу, нинішнього “Маркету”, був військкомат. Це будинок поміщика Сахновського.

Згадує Ніна Василівна перекази давно померлих людей, що свого часу було у Мені аж чотири церкви. Окрім Олексіївської, стояла Троїцька церква над озером у сквері біля стоматполіклініки. Ще один храм, казали старожили, знаходився у кінці нинішньої вулиці Семашка. А четверта церква була на місці, де зараз магазин по вулиці Гагаріна, там і досі видно надгробок.

– Наше місто старовинне, з давньою історією, – каже жінка. – Я навіть пам’ятаю рештки рову, який у давнину оточував менську фортецю. Отам, від музичної школи (колись це була школа імені Т.Г.Шевченка) до місця, де нині кінотеатр імені Богдана Хмельницького, чітко видно було поглиблення у ґрунті. До речі, на тій території, на місці теперішнього райвідділу міліції, стояла колись так звана зелена школа. Бо пофарбована була у зелений колір, а техробітницю Людмилу Василівну теж звали Зеленою.

Зазнавала наша древня Мена і втрат. По вулиці, яка за стоматполіклінікою веде униз до болота, в одному з дворів років 25 тому пробивали колодязь – то натрапили на цікаве відкриття. Чітко видно було на зрізі ґрунту три шари поховань. І дорослі, і дитячі кістки – неначе якась хвороба чи нашестя покосило людей.

Ірина Примак, "Наше слово"

– “Робота над книгою тривала довгих 3,5 роки, – розповідає Сергій Леп’явко. – Книга є першою великою працею, присвяченою багатовіковій історії Чернігова. Щось подібне було надруковано близько 100 років назад, потім з’явилися краєзнавчі праці у 50-х роках, далі дослідження Андрія Карнабіди, але такої масштабної праці ще не було. У ній викладено основні події історії міста, розповідається про найвідоміших осіб, які в ньому жили, історичні та культурні скарби, що були створені або зберігаються в Чернігові.

– Які ще “родзинки” має книга?

– Їх чимало. Головне, це численні ілюстрації, більша частина яких друкується вперше, дають читачеві змогу краще уявити минуле. Це і фотографії з приватних колекцій, зокрема Костянтина Ягодовського і Володимира Руденка. Ілюстраціями допомогли чернігівські музеї, науковці Ігор Ситий, Андрій Казаков”.

Під час розмови з Сергієм Анатолійовичем ми торкнулися й такої теми, як дата заснування Чернігова. Щодо цього в історика є власна оригінальна версія. Але це тема для наступної, більщ широкої публікації.

Прес-служба КМЦ “Інтереццо”

Найбільшу кількість культурних об’єктів складають археологічні пам’ятки (63,2%), решта – історичні (34,9%) та монументального мистецтва (1,9%).

На початок 2012 р. потребували проведення ремонтно-реставраційних робіт 557 пам’яток. За рік ремонтні роботи були завершені на 287 об’єктах.
Н
а всі види ремонтно-реставраційних робіт та інші заходи з охорони культурної спадщини за 2011 рік асигновано 1021,3 тис. грн., з яких 80,4% виділено з місцевого бюджету, 0,2% фінансувалося за рахунок держави, а 19,4% – з інших джерел.

– Тут зібралися люди, котрим не байдуже минуле, сучасне і майбутнє нашого краю, – наголосила на початку презентації Галина Миколаївна. – Я думаю, що кількість бажаючих співпрацювати в майбутньому зростатиме. Адже справа ця не лише корисна, але й дуже цікава. Ми вправі пишатися своєю малою батьківщиною, яку незаслужено оминають увагою організатори туристичних маршрутів.

І дійсно, розроблені туристичні маршрути Сосниччиною і Прилуччиною, Коропським і Новгород-Сіверським районами. Невже ми гірші? Чи показати у нас нема чого? Навіть, якщо не враховувати єдиного не тільки в Україні, а й у Європі районного зоопарку, санаторію “Остреч”, джерела популярної мінеральної води та красуні Десни, маємо цілу низку пам’яток та видатних людей, які можуть зацікавити вибагливих туристів.

До віртуальної мандрівки населеними пунктами району для знайомства з пам’ятками архітектури учасників презентації запросила директор районного краєзнавчого музею ім. В.Ф. Покотила Юлія Ющенко, яка є одним з основних розробників майбутнього туристичного маршруту. Вона розповіла, що Менщина багата на муровані та дерев’яні церкви XVIII – XIX століть побудови, які, в основному, чудово збереглись до нашого часу. Увагу як поціновувачів архітектури, так і православних паломників привернуть храми Городища, Волосківців, Степанівки, Березни, Стольного, Бігача, Максаків, Дягови, Синявки, Осьмаків. Особливий інтерес серед віруючих людей викликає Домницький монастир Різдва Пресвятої Богородиці, в якому знаходиться чудотворна ікона Божої Матері.

У любителів історії не можуть не викликати інтерес наші музеї: районний краєзнавчий та Березнянський історико-краєзнавчий імені Григорія Верьовки. Лише районний музей має 17 тисяч експонатів, деякі з них дуже рідкісні. Для небайдужих до живопису гостинно відкриє двері художня галерея в районному Будинку культури.

Про видатних людей Менщини, наших славних земляків розказала присутнім бібліограф районної центральної бібліотечної системи Лілія Москальська. Багатий наш край не лише знаменитими кобзарями, серед яких Терентій Пархоменко, Аврам Гребінь, Петро Ткаченко-Галашко, Дем’ян Симоненко. До речі, останній був особисто знайомий з головою Центральної Ради Михайлом Грушевським. Прославили наш район професор кримінального права Олександр Кістяківський з Городища, фольклорист Олексій Дей з Синявки, перекладач Григорій Кочур з Феськівки. Не можна не згадати і знаменитого борця Терентія Кореня з Блистови.

Неповторність краси природи нашого краю, її багатий тваринний і рослинний світ розкрив для слухачів природолюб Олександр Жилка. З його цікавої розповіді учасники презентації дізналися, що на території Менщини знаходяться 50 видів рослин і майже 150 видів тварин, яких занесено до Червоної книги.

Віртуальна мандрівка супроводжувалась демонстрацією чудових слайдів, підготовлених краєзнавцем-любителем Олексієм Морозом.

http://nslovo.com/blog/turystychni-mozhlyvosti-menschyny

Бюлетень, який власними силами і коштом випускає мринська інтелігенція, за своїм змістом, насиченістю, злободенністю і легкістю подачі інформації справді може “втерти носа” не одній обласній і навіть всеукраїнській газеті. Лише останній номер розповідає про походження релігійних свят, місцеві події та цікавих односельців, друкує новини культурного, спортивного, шкільного життя, корисні для здоров’я поради, вірші й оповідання місцевих авторів, прогноз погоди на Великдень, ціни на базарі, вітання і співчуття, сільські оголошення, нагадування про податки та багато іншої корисної інформації.

Про наближеність газети до сільських реалій свідчить, зокрема, рубрика “мринки-гуморинки-сатиринки”, де можна прочитати і такий витяг із надісланого в редакцію листа “геймера”: “С. грає в Інтернеті на танках.
 
Коли він виїжджає зі свого “кубла”, на сервері його чекають обидва
брати М. Вони відразу вціляють у нього і тому С. ходить з опущеною головою”.

Як розповів один із засновників видання Олександр Джуломанов, перший, пробний номер “Літературного Мрина” ентузіасти випустили в грудні 2011 року форматом А5 і накладом 100 примірників. З місяця в місяць обсяг газети збільшувався і сьогодні вона друкується на двох листках формату А4. Утричі зріс і її тираж.

Учасники засідання обговорили пропозиції щодо місця і часу проведення форуму, його теми, кількості учасників, спектру питань, які обговорюватимуться та інші організаційні питання.

Як зазначалося на засіданні, на форум планується запросити представників музеїв не тільки з регіонів України, а й Республіки Білорусь та Російської Федерації.

Двоє з них нині перебувають на навколоземній орбіті. Окремий розділ присвячений двічі Герою Радянського Союзу, почесному громадянину міста Чернігова – П.І. Климуку, якому 10 липня виповниться 70 років. Надзвичайно цікаві матеріали, у тому числі зразки космічного харчування, ключ “На старт”, нагороди, моделі, надав ветеран космодрому Байконур М.Т. Оврамець.

Учасники свята, серед яких і учні 5 класу сш № 9, послухали розповіді і поспілкувалися з гостями – ветераном ЧВВАУЛ, дослідником його історії Д.Ф. Байнетовим, ветеранами Байконуру М.Т. Оврамцем та І.А. Бичковим. На завершення зустрічі діти сфотографувалися з ветеранами.

Виставка працюватиме до червня 2012 року. Довідки телефонами (04622) 3-90-40, 3-01-87. Вихідні дні: понеділок, вівторок.

http://www.cult.gov.ua/news/vidkrilasja_vistavka_poruch_iz_zirkami_do_vsesvitnogo_dnja_aviaciji_ta_kosmonavtiki/2012-04-12-3530

Чернігівський колегіум — шедевр архітектури козацької доби, окраса стародавнього історичного центру Чернігова. Тут знаходився перший на Лівобережній Україні навчальний заклад вищого рівня, в якому здобували освіту вихідці різних верст населення: козацтва, духовенства, міщан, селян. Заснований триста років тому — Чернігівський колегіум — був культурно-духовний центром всього Північного Лівобережжя, навколо нього гуртувалися літературно-мистецькі діячі, він був провідним осередком розвитку української літератури XVIII ст.

Книга «Чернігівський колегіум» буде багато ілюстрованим виданням, яке планується презентувати до 18 травня — Міжнародного Дня музеїв.
Звертаємося до Вас з проханням підтримати видання книги про архітектурну перлину та визначний освітянський заклад — Чернігівський колегіум, перерахувавши кошти на вказаний рахунок.

Не будьмо байдужими до історії рідного міста!

Інформація про Вас, як про особу, за сприяння якої вийшла книга, буде розміщена в цьому виданні. При перерахуванні коштів, будь-ласка, повідомте для погодження відповідний текст за тел. (0462) 608-619.
Рахунок: код 02498151 р/р 31253276221042, ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592

Наперед вдячні Вам.
З повагою наукові співробітники Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»

“Ігор Розін був убитий у 2001 році фанатиком-ваххабітом і вважається першим православним священиком, який прийняв мученицьку смерть на Кавказі у 21-му столітті. З часом він, мабуть, буде канонізований, адже біля його могили вже десятки людей отримали зцілення”, – пояснив О.Волощук.

Він розповів, що пропозицію написати зазначену книжку отримав від нинішнього настоятеля тирниаузького храму, отця Ігоря (Васильєва), з яким торік освячував Ельбрус. Той у розмові якось зазначив, що Олександра – мешканця Чернігова та ще й письменника – в Тирниауз сам Бог послав. Адже покровителем обох Ігорів-настоятелів є святий благовірний князь Ігор Чернігівський, і в тому, що книжку напише саме чернігівець, настоятель побачив певну символічність.

Розповідаючи про життєвий шлях загиблого священика, О.Волощук повідомив, що до Бога І.Розін прийшов аж у 36-річному віці, після багатьох років роботи гірським рятувальником. Загинув у 44 роки від ножових поранень, завданих убивцею в храмі. Свою смерть священик передчував, і тому не став давати відсіч нападнику, хоча мав над ним значну фізичну перевагу. “Пам’ять про настоятеля свято зберігається навіть у такій мусульманській країні, як Кабардино-Балкарія”, – зазначив О.Волощук.

Над книжкою автор працював на Кавказі упродовж трьох місяців. Зустрічався з людьми, які знали І.Розіна, вивчав документи, оглядав місця, пов’язані з його життям. Один із розділів присвятив місту Тирниаузу, де народився священик. Видати книжку обсягом близько 200 сторінок її замовники планують у вересні п.р. у П’ятигорську або Москві.

Довідка. Олександр Волощук – відомий у Чернігові мандрівник-“автостопник”, на рахунку якого понад 165 тис. км пройдених доріг, 22 країни та декілька виданих книжок з описами подорожей.

http://newsar.ukrinform.com/ukr/order/?id=1091504

Минулого тижня виявлено, що злодії поцупили на Валу близько тисячі штук клінкерної цегли. Мабуть, вночі розібрали доріжку і машиною вивезли цеглу з території Дитинця. Працівники Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” 2 квітня повідомили про пограбування в міліцію. Злодіїв шукають, чи знайдуть?
І це не вперше. Наприклад, у червні 2007 року невідомі поцупили на Валу мармурові плити біля гармат. У 2009 році, вночі (з 4 на 5 травня) вандали зірвали 23 плити з підпірної стінки між гарматами. Сума збитків: понад 50 тисяч гривень потрібно було для відновлення підпірної стінки. Будівельники відремонтували її, але міліція вандалів не знайшла.
А ще доволі часто на Валу розбивають ліхтарі, ламають лавки, малюють гармати…

Дерева падають

На території Дитинця після 1845 року закладено парк. Відтоді тут збереглося лише кілька десятків багатовікових дерев, серед них і цінні дерева, які претендують на створення ботанічних пам’яток природи місцевого значення. Проте, основу зелених насаджень на Дитинці складають дерева висаджені в 50-60-х роках ХХ століття (після Другої світової війни), а також малоцінний самосів.
Здебільшого зелені насадження порушують традиційний характер середовища, перешкоджають огляду пам’яток архітектури, частина з них знаходяться в аварійному стані.
В 1996 році Українським державним спеціалізованим науково-реставраційним проектним інститутом “Укрпроектреставрація” були розроблені пропозиції щодо інвентаризації зелених насаджень та санітарних вирубок на території Дитинця (Валу). Проте, вони не реалізовані.

У 2007-2008 роках розроблено “Генеральний план розвитку Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” у м. Чернігові з визначенням меж та зон охорони пам’яток заповідника”, який затверджений на сесії Чернігівської міської ради 23 червня 2009 року.
Генплан розроблений на замовлення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Працювали над ним досвідчені науковці та архітектори Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень та Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури та туризму України, Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст “Діпромісто”.
В Генеральному плані передбачено впорядкування існуючих зелених насаджень із забезпеченням розкриття пам’яток культурної спадщини з характерних видових точок та коригуванням дендрологічного складу насаджень. Проведення санітарної вирубки малоцінних самосійних зелених насаджень.

На Валу потрібно терміново проводити комплекс робіт з благоустрою, зокрема загрозлива ситуацію із станом зелених насаджень. Кілька дерев похилились, вони в будь-який час можуть впасти. Частина стовбурів нависли над електричними дротами. Адміністрація Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” неодноразово зверталась в місцеві органи влади з проханням спиляти “небезпечні” дерева на Валу. Але від них постійно чуємо: “немає коштів”…
Минулого тижня несподівано здійнявся невеличкий буревій. І як наслідок – з дерев впало кілька великих сухих гілок, одна з них звалилась на пішохідну доріжку, біля Колегіуму.

Сергій Черняков, “Чернігів стародавній”

http://naiz1.pp.net.ua/news/chernigivskij_val_dereva_padajut_ceglu_kradut_fotofakt/2012-04-08-1191

У заході взяли участь письменники, поети, історики-краєзнавці, художники та архітектори, артисти, журналісти та музейні працівники.

Зокрема у своєму виступі голова Чернігівського обласного осередку НСПУ, редактор газети “Гарт”, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка Дмитро Іванов зауважив, що цей довідник заслужив схвальні відгуки у Києві у Національній Спілці письменників. Схвально висловилися про працю музейників й письменники Сергій Дзюба та Станіслав Маринчик, головний режисер Обласного лялькового театру Віталій Гольцов відзначив, що усі хто отримав цю премію мають гідно нести звання лауреата.

Також виступили архітектор Володимир Павленко, тележурналіст Любов Боднарук, відомий художник Іван Пенський, історик-краєзнавець Олександр Добриця, зав. кафедрою української мови Інституту післядипломної педагогічної освіти Тетяна Матюшкіна та провідний науковий співробітник обласного історичного музею Світлана Половнікова. Майстриня Валентина Боровик подарувала музею вишитий портрет М.Коцюбинського. А окрасою заходу став виступ Академічного ансамблю обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм “Сіверські клейноди”.

http://kotsubinsky.org/news/vidbulasja_prezentacija_biografichnogo_dovidnika_laureati_chernigivskoji_oblasnoji_premiji_im_m_kocjubinskogo_1992_2011/2012-04-10-213

Члени комісії розглянули пропозиції, що надійшли до тематичного плану випуску на 2012 рік. Після обговорення із 32 рукописів авторів Чернігівщини було відібрано понад 20, які будуть видані протягом поточного року.

1. Письменниця, науковець Оксана Забужко (м. Київ) – за визначний внесок в українську літературу та її пропаганду за кордоном;

2. Письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Василь Голобородько (м. Луганськ) – за вишукане поєднання новаторства з традицією у власній творчості та неоціненний внесок у розвиток українського верлібру;

3. Органістка Євгенія Лісіцина (Латвія) – за втілення у життя видатного музичного проекту – виконання всіх органних творів Іоганна Себастьяна Баха;

4. Письменник, перекладач Сергій Борщевський (м. Київ) – за послідовну роботу зі збагачення української літератури вагомими творами зарубіжних письменників;

5. Декан філологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, доктор філологічних наук, професор Микола Ткачук – за книгу “Наративні моделі українського письменства”, а також публікації останніх років у періодиці;

6. Заслужений артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Петро Панчук (м. Київ) – за створення численних записів аудіокниг української класики;

7. Письменник Богдан Смоляк (Львів) – за книгу поезій “Словник мовчання”;

8. Начальник регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Валентин Буряченко (м. Чернігів), заступник начальника цього медіа-центру Вадим Мисник, голова Чернігівської обласної організації Національної спілки журналістів України, генеральний директор Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії “Сівер-центр” Анатолій Тютюнник, голова правління Благодійного фонду імені двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого Олександр Кузнецов-Молодчий, директор цього фонду Тетяна Кузнецова-Молодча, голова Чернігівської обласної організації Всеукраїнської асоціації ветеранів-підводників Ігор Галутва, полковник запасу Віктор Малашенков – за послідовну, подвижницьку військово-патріотичну діяльність, зокрема участь у проектах Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії “Сівер-центр” та радіо “Новий Чернігів”.

Премію засновано у 1998 році Чернігівським медіа-клубом за сприяння Національної спілки письменників України та міжнародних громадських організацій. Нині засновник цієї престижної відзнаки – ГО “Чернігівський інтелектуальний центр”, а рішення ухвалює Комітет з нагородження Міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя “Тріумф”, до якого входять відомі письменники і науковці.

Серед лауреатів минулих років – Іван Кошелівець, Петро Яцик, Віра Вовк, Михайло Слабошпицький, Юлій Коцюбинський, Василь Слапчук, Дмитро Стус, Марко Павлишин, Віктор Баранов, Ігор Павлюк, Євген Баран, Богдан Бойчук, Сергій і Тетяна Дзюби, Михайло Сидоржевський, Емма Андієвська, Марко Роберт Стех, Ефраїм Баух, Анна-Галя Горбач, Ліда Палій, Світлана Короненко, Юрій Бедрик, Роман Гром?як, Іван Яцканин, Петро Сорока, Володимир Кашка, Михась Ткач, Станіслав Реп?ях, Володимир Науменко, Сергій і Всеволод Ткаченки, Петро Коробчук, Марія Ревакович, Галина Стефанова, Роман Веретельник, Іван Корсак, Петро Кралюк, Ярослав Поліщук, Ната Гранич, Олександр Клименко, Лілія Бондаревич, Олесь Гордон, Микола Мартинюк, Олександр Молодчий, Том Кузнецов, Олександр Шкурат та інші видатні і відомі люди з України, США, Канади, Австралії, Німеччини, Словаччини, Бразилії, Польщі, Ізраїлю, Латвії, Білорусі та Росії – письменники, науковці, меценати, журналісти, актори театру та кіно, музиканти, художники, працівники освіти і культури.

У 2012 році Комітет з нагородження Міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя “Тріумф” сформовано в новому складі. До нього увійшли: Сергій Дзюба – голова журі, письменник, президент  ГО “Чернігівський інтелектуальний центр”, голова Чернігівської міської організації Національної спілки журналістів України, почесний професор Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна”, Михайло Сидоржевський – голова Київської міської організації Національної спілки письменників України, головний редактор “Української літературної газети”, Марко-Роберт Стех – літературознавець, письменник, доктор славістики, викладач Йоркського університету (м. Торонто, Канада), Петро Кралюк – письменник, доктор філософських наук, професор, перший проректор Національного університету “Острозька академія”, Іван Корсак – письменник, шеф-редактор газети “Сім?я і Дім” (м. Луцьк).

http://bukvoid.com.ua/events/premii/2012/04/09/225339.html

Дистрибьютор показу “Бі Енд Ейч” та продюсерський центр “ІнсайтМедіа” також задоволені прокатом в Чернігові та вдячні всім місцевим ЗМІ та організаціям за підтримку. Тому прокат фільму було навіть продовжено, – додав Костянтин.

Цікаво, що активісти “Просвіти”, УНП та інших організацій з власної ініціативи запрошували на його перегляд своїх товаришів, насамперед із районів.

Сюжету фільму створено на реальних фактах з біографії Героя Радянського Союзу, льотчика авіації дальньої дії, гвардії старшого лейтенанта Івана Івановича Даценка, який народився неподалік полтавської Диканьки, у селі Чернечий яр, та внаслідок певних обставин потрапив до племені північноамериканських індіанців.

Це – перший український фільм, в якому з’явився образ національного героя, який зрозумілий будь-кому, хто причетний до такого поняття, як Україна.

В Україні нарешті зняли художній фільм, який з задоволенням подивляться мільйони українців, якщо невдовзі з’явиться також і чотирьохсерійна телевізійна версія цього фільму.

Сергій Соломаха